Шарль Ніколя Бодіо
Шарль Ніколя Бодіо (фр. Charles Nicolas Baudiot; 29 березня 1773, Нансі — 26 вересня 1849, Париж) — французький віолончеліст і педагог.
| Шарль Ніколя Бодіо | |
|---|---|
| фр. Charles Baudiot | |
| Народився |
29 березня 1773[1][2] Нансі |
| Помер |
26 вересня 1849[1][2] (76 років) Париж |
| Поховання | Пер-Лашез[3] і Grave of Baudiotd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | віолончеліст, композитор, музичний педагог |
| Alma mater | Вища національна консерваторія музики і танцюd |
| Вчителі | Жан-Батист-Еме Жозеф Жансон |
| Відомі учні | Louis-Pierre Norblind |
| Знання мов | французька[1] |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Напрямок | класична музика |
Закінчив Паризьку консерваторію у Жозефа Жансона, надалі викладав в цьому закладі. З 1816 р. грав у королівському оркестрі. В 1805 р. разом з Жаном Анрі Левассером опублікував підручник гри на віолончелі, що включав окремий розділ, присвячений проблемам акомпанування на цьому інструменті (фр. Methode de Violoncelle et de Basse d'Accompagnement), — ця книга була прийнята як офіційний навчальний посібник консерваторії; у 1826 році випустив нову, власну версію підручника.
Інструмент роботи Страдіварі, на якому грав Бодіо, отримав його ім'я і надалі був одним з основних інструментів Григорія П'ятигорського, який у своїй автобіографічній книзі, виключно високо оцінюючи достоїнства інструменту, розповідає й анекдотичний епізод з біографії Бодіо, який, виступаючи у другому відділенні концерту, не поцікавився програмою першого і почав виконувати у власному перекладенні для віолончелі та фортепіано ту ж симфонію Йозефа Гайдна, яка щойно прозвучала у виконанні оркестру[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 61.
- ↑ Gregor Piatigorsky. Cellist [Архівовано 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. Chapter Twenty-nine (англ.)
Література ред.
- François-Joseph Fétis, Arthur Pougin, Biographie universelle des musiciens et bibliographie générale de la musique, Paris, Firmin-Didot, t. 2, 1866, p. 274-5.