Відкрити головне меню

Шарлотта Амалія Гессен-Філіпстальська (нім. Charlotte Amalie von Hessen-Philippsthal), (нар. 11 серпня 1730 — пом. 7 вересня 1801) — німецька принцеса з Гессенського дому, донька ландграфа Гессен-Філіпстальського Карла I та саксен-ейзенахської принцеси Кароліни Крістіни, дружина герцога Саксен-Мейнінгену Антона Ульріха. Регентка Саксен-Мейнінгену у 17631782 роках. Через вдалі реформи та подальше економічне й духовне піднесення країни її називали «Рятівницею герцогства».

Шарлотта Амалія Гессен-Філіпстальська
нім. Charlotte Amalie von Hessen-Philippsthal
Charlotte Amalie of Hesse-Philippsthal.JPG
Шарлотта Амалія на портреті невідомого майстра
5-а герцогиня-консорт Саксен-Мейнінгену
Початок правління: 26 вересня 1750
Кінець правління: 27 січня 1763
Попередник: Єлизавета Софія Бранденбурзька
Наступник:Луїза Штольберг-Ґедернська
Дата народження: 11 серпня 1730(1730-08-11)
Місце народження:Філіппсталь, Гессен-Кассель
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:7 вересня 1801(1801-09-07) (71 рік)
Місце смерті:Майнінген, Саксен-Мейнінген
Чоловік:Антон Ульріх Саксен-Мейнінгенський
Діти:Шарлотта, Луїза, Єлизавета, Карл, Фрідріх Франц, Фрідріх Вільгельм, Георг, Амалія
Династія:Гессенський дім
Батько:Карл I
Мати:Кароліна Крістіна Саксен-Ейзенахська

Від 1785 року мешкала в удовиній резиденції «Амалієнрух» неподалік Майнінгену.

Зміст

БіографіяРедагувати

Шарлотта Амалія народилась 11 серпня 1730 року у Філіппсталі. Вона була четвертою дитиною та другою донькою в родині ландграфа Гессен-Філіпстальського Карла I та його дружини Кароліни Крістіни Саксен-Ейзенахської. Мала старшу сестру Кароліну Амалію та братів Вільгельма й Фрідріха. За рік родина поповнилася найменшою донькою Філіпіною. Карл I був принцом Гессенського дому, володів землями у Гессен-Касселі, однак не був повністю суверенним правителем.

Матір померла, коли доньці ще не виповнилося 13 років. Батько більше не одружувався.

 
Портрет Антона Ульріха, близько 1745 року

Шарлотта Амалія єдиною зі своїх сестер уклала шлюб. У віці 20 років вона стала дружиною 63-річного герцога Саксен-Мейнінгену Антона Ульріха. Весілля пройшло 26 вересня 1750 у Гомбурзі. Для нареченого це був другий шлюб. Перша морганатична дружина народила йому десятьох дітей, п'ятеро з яких, у тому числі, син, досягли дорослого віку. Втім, імператор Священної Римської імперії Карл VI виключив їх з лінії престолонаслідування Саксен-Мейнінгену, й Антон Ульріх потребував нових спадкоємців. Герцога змальовували як розумну та вольову людину, але, водночас, задерикувату та запальну. За дванадцять років подружнього життя у них із Шарлоттою Амалією народилося восьмеро дітей:

У січні 1763 року, менш ніж за рік, після народження молодшої доньки, Антон Ульріх помер у Франкфурті-на-Майні. У герцогстві була відсутня прімогенітура, тож права на престол мали їхні обидва малолітні сини. В очікуванні офіційного призначення регенткою, Шарлотта Амалія виїхала до Філіпсталю, звідки повернулась після відповідного указу імператора. Її родичі були проти цього.[2]

 
Амалієнрух у 2012 році

Роки правління герцогині стали розквітом освіченого абсолютизму в країні. Початок її володарювання припав на економічний занепад країни, однак завдяки проведенню вдалих реформ та введенню режима жорсткої економії, фінансове становище Саксен-Мейнінгену пожвавилося і стабілізувалося. Між іншим, цьому сприяв успішний вибір міністрів та канцлера, яким після 1770-го кілька років був Адольф Готліб фон Ейбен. Водночас, відбулося піднесення духовного життя герцогства. Все це сприяло тому, що Шарлотту Амалію стали називати «Рятівницею герцогства».

Від 1775 року герцогиня залучала до керування державою старшого сина Карла. Остаточно вона пішла з посади регентки у лютому 1782 року, по досягненні молодшим сином повноліття. Під час їх дорослішання, надавала хлопцям певну свободу: вони могли вільно грати у садах плаці та, за бажанням, виконувати роботи в саду власноруч.[2]

У 1785 році Шарлотта Амалія придбала маєток своєї попередниці «Софієнлюст», значно розширила його та перейменувала в «Амалієнрух». Надалі він слугував її удовиною резиденцією. Герцогиня розширила та прикрасила сад, де було висаджено близько 300 апельсинових і лимонних дерев, а також кавові дерева та багато інших південних рослин, які зимували в теплицях.[3]

Померла 7 вересня 1801 року у Майнінгені, переживши п'ятьох своїх дітей. Згідно висловленого бажання, похована на парковому цвинтарі Майнінгена.[4]

ГенеалогіяРедагувати

Вільгельм VI
 
 
Ядвіґа Софія Бранденбурзька
 
 
Карл Отто Сольмс-Лаубахський
 
Амона Єлизавета Бентхайм-Штайнфурт
 
Йоганн Георг I
 
 
Йоганетта Сайн-Вітгенштейн
 
Карл Густав Баден-Дурлахський
 
 
Анна Софія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп Гессен-Філіпсталь
 
 
 
 
 
 
Катерина Амалія Сольмс-Лаубахська
 
 
 
 
 
Йоганн Вільгельм
 
 
 
 
 
 
Крістіна Юліана Баден-Дурлахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кароліна Крістіна Саксен-Ейзенахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта Амалія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Шоенайх-Каролат та Шоенайх-Бойтем [1] (англ.)
  2. а б A. Schumann: Karl August Friedrich Wilhelm, Herzog zu Sachsen-Meiningen. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 17, Duncker & Humblot, Leipzig 1883, стор. 449—451 [2] (нім.)
  3. Історія маєтку Амалієнрух [3] (нім.)
  4. Парковий цвинтар Майнінгена [4] Архівовано 30 січень 2019 у Wayback Machine. (англ.)

ПосиланняРедагувати