Єлизавета Софія Бранденбурзька (1674—1748)

Єлизавета Софія Бранденбурзька (нім. Elisabeth Sophie von Brandenburg), (нар. 5 квітня 1674 — пом. 22 листопада 1748) — бранденбурзька принцеса з династії Гогенцоллернів, донька володаря держави Бранденбург-Пруссія Фрідріха Вільгельма та данської принцеси Доротеї Софії Глюксбурзької, дружина герцога Курляндії та Семигалії Фрідріха Казимира у 16911698 роках, маркграфа Бранденбург-Байройту Крістіана Ернста у 17031712 роках та герцога Саксен-Мейнінгену Ернста Людвіга I у 17141724 роках.

Єлизавета Софія Бранденбурзька
нім. Elisabeth Sophie von Brandenburg
Єлизавета Софія Бранденбурзька
Єлизавета Софія на портреті пензля Г. Романдона, 1691
4-а герцогиня-консорт Саксен-Мейнінгену
Початок правління: 3 червня 1714
Кінець правління: 24 листопада 1724

Попередник: Доротея Марія Саксен-Гота-Альтенбурзька
Наступник: Шарлотта Амалія Гессен-Філіпстальська

Дата народження: 5 квітня 1674(1674-04-05)
Місце народження: Кельн
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 22 листопада 1748(1748-11-22) (74 роки)
Місце смерті: Ремгільд, Саксен-Мейнінген
Чоловік: 1) Фрідріх Казимир Курляндський
2) Крістіан Ернст Байройтський
3) Ернст Людвіг I
Діти: Від першого шлюбу: Фрідріх Вільгельм, Леопольд Карл
Династія: Гогенцоллерни, Кеттлери, Ернестинська лінія Веттінів
Батько: Фрідріх-Вільгельм (маркграф Бранденбургу)
Мати: Доротея Софія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька

На честь Єлизавети певний час називався Ерлангенський замок, придбаний її другим чоловіком у 1703 році.

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Єлизавета Софія народилась 5 квітня 1674 року у Кельні. Вона стала п'ятою дитиною та другою донькою в родині курфюрста Бранденбургу Фрідріха Вільгельма та його другої дружини Доротеї Софії Глюксбурзької. Дівчинка мала старшу сестру Марію Амалію та братів: Філіпа Вільгельма, Альбрехта Фрідріха і Карла Філіпа. З менших дітей вижив тільки її брат Крістіан Людвіг. Від першого шлюбу батька мала єдинокровних братів: Карла Еміля, який помер за кілька місяців після її народження, Фрідріха та Людвіга.

Про освіту принцеси відомо дуже мало, однак вона мала бути ретельною, оскільки дівчина грала на лютні та клавесині й виступала у камерних виставах берлінського двору, як солістка в операх Бонончіні та Аріості. Малюнки її пензля також свідчать про талант «вище середнього».

Батька не стало, коли Єлизаветі Софії виповнилося 14 років. Матір пішла з життя наступного року. Володарем країни став єдинокровний брат дівчини, Фрідріх.

Герцогиня-консорт Курляндії та СемигаліїРедагувати

 
Портрет Єлизавети Софії

Відразу після свого 17-го дня народження Єлизавета Софія була видана заміж за 40-річного герцога Курляндії та Семигалії Фрідріха Казимира Кеттлера, який доводився їй кузеном. Союз мав укріпити зв'язки між домами Кеттлерів та Гогенцоллернів. Для нареченого це був другий шлюб, від першого він мав чотирьох малолітніх доньок. Весілля пройшло 29 квітня 1691 у Берліні. У подружжя з'явилося двоє синів:

Герцогський двір був дуже пишним. Витрачалися великі кошти на італійську оперу, придворний оркестр, полювання з соколами та показову трупу.[1] Єлизавета Софія поділяла любов чоловіка до помпи і показовості, що тільки збільшило витрати держави.[2]

У січні 1698 року Фрідріх Казимир помер, і правителем став їхній малолітній син. Єлизавета Софія висунула вимогу щодо опікунства, яка була задоволена. Опікунами малого герцога ставали вона та його дядько Фердинанд.

Під час Великої Північної війни Фердинанд брав участь у бойових діях. Після поразки у битві на Двині у липні 1701 року він утік до Данцігу, де провів решту життя. Уся Курляндія була окупована шведськими військами. Єлизавета Софія у листопаді 1701 року виїхала із сином і падчірками до двору свого брата Фрідріха.[2]

Маркграфиня Бранденбург-БайройтськаРедагувати

Невдовзі для неї знайшовся новий чоловік. 30 березня 1703 у Потсдамі відбулося вінчання 28-річної герцогині із 58-річним маркграфом Бранденбург-Байройту Крістіаном Ернстом. Наречений також був удівцем і мав трьох дорослих дітей, із ним залишалася лише менша донька, яка була видана заміж наступного року. Для молодої дружини Крістіан Ернст придбав замок в Ерлангені, який назвав на її честь Елізабетенбургом, і презентував їй у 1704 році. Спільних дітей у пари не з'явилося. Втім, старий правитель повністю підпав під вплив молодої дружини, яка підтримувала пропруську політику. Змальовували маркграфину як хвалькувату та пихату жінку.[3] Її звичка жити на широку ногу значно збільшила державний борг країни.

Крістіан Ернст помер у травні 1712 року після 9 років шлюбу.

Герцогиня-консорт Саксен-МейнінгенуРедагувати

У віці 40 років Єлизавета Софія узяла третій шлюб, ставши другою дружиною удового 41-річного герцога Саксен-Мейнінгену Ернста Людвіга I. Перша дружина нареченого померла за рік до цього, залишивши йому чотирьох малолітніх дітей. Весілля пройшло 3 червня 1714 у замку Еренбург в Кобурзі. З приводу шлюбу була викарбувана пам'ятна монета. Спільних дітей у подружжя не було. Мешкала пара у замку Елізабетхенбург, також мали новозбудований мисливський замок Драйссігакер.

 
Замок Глюксбург

Герцог був відомий своїм надзвичайним благочестям, що не заважало йому брати участь у численних військових конфліктах. Зовнішній борг країни за його правління також значно виріс. Ернст Людвіг не був одноосібним правителем і керував державою разом із братами, однак Єлизавета Софія була єдиною першою леді, оскільки один із них не був одруженим, а інший уклав морганатичний шлюб із донькою військового.

Помер Ернст Людвіг у листопаді 1724 року. Єлизавета Софія отримала як удовину долю замок Глюксбург у Ремгільді, який до 1710 року був резиденцією герцогів Саксен-Ремгільда. Там вона і померла 22 листопада 1748, за часів правління молодшого брата свого чоловіка, Антона Ульріха. Похована у Майнінгені.[4]

НагородиРедагувати

Великий хрест ордену Святої Катерини (Російська імперія) (травень 1738).

ГенеалогіяРедагувати

Йоганн Сигізмунд
 
 
Анна Прусська
 
 
Фрідріх IV
 
 
Луїза Юліана Нассау
 
 
Ганс II Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзький
 
 
Єлизавета Брауншвейзька
 
 
Франц II
 
 
Марія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг Вільгельм
 
 
 
 
 
 
Єлизавета-Шарлотта Пфальцька
 
 
 
 
 
 
Філіп Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзький
 
 
 
 
 
Софія Ядвіґа Саксен-Лауенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх-Вільгельм I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Доротея Гольштейнська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Софія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Irene Neander: Friedrich Kasimir Kettler. In: Neue Deutsche Biographie. Band 5, Duncker & Humblot, Berlin, 1961, ISBN 3-428-00186-9,[1] (нім.)
  2. а б Theodor Schiemann: Kettler. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 15, Duncker & Humblot, Leipzig, 1882 [2] (нім.)
  3. Ludwig Bechstein: Mittheilungen aus dem Leben der Herzoge zu Sachsen Meiningen und deren Beziehungen zu Männern der Wissenschaft, Pfeffer, 1856, стор. 40
  4. Курфюрсти Бранденбурга [3] Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine. (англ.)

ПосиланняРедагувати