Чорно-брунатні ( ірл. Dúchrónaigh, англ. Black and Tans) [1] - Королівська Ірландська поліція (RIC), поліцейські сили, які були сформовані для підтримки порядку та боротьби проти ІРА під час Ірландської війни за незалежність. Рекрутинг розпочався у Великій Британії у січні 1920 року, під час конфлікту було набрано близько 10 000 осіб. Переважна більшість поліцейських – колишні солдати британської армії, які воювали в Першій світовій війні, а в мирний час залишилися без роботи. Хоча деякі поліцейські були з Ірландії.[2][3]

Член чорно-брунатних у Дубліні, курить та має при собі кулемет Льюїса, лютий 1921 року

Британська адміністрація в Ірландії просувала ідею посилення Королівської Ірландської Поліції британськими рекрутами. Хоча співробітники допоміжної поліції і мали підготовку гіршу за підготовку кадрових поліцейських, влада покладали на них задачі по утриманню території Ірландії під владою Британської корони і боротьби з Ірландською Республіканською Армією. Неформальна назва "чорно-брунатні" виник від кольорів імпровізованої форми, яку вони носили на перших етапах участі в конфлікті, суміші темно-зеленої уніформи RIC (близької до чорного) і хакі британської армії. Вони служили у всіх регіонах Ірландії, але більшість були відряджені в південні та західні регіони, де бойові дії були найважчими. До 1921 року чорно-брунатні складали майже половину RIC в окрузі Типперарі.

Чорно-брунатні здобули погану репутацію та відомі репресійними нападами на цивільне населення та власність, включаючи позасудові вбивства, підпали та грабежі. Їхні дії ще більше розбурхували ірландську громадську думку проти британського панування; терор викликав осуд і в Британії.

Чорно-брунатних іноді плутають з допоміжним відділенням, підрозділом протидії повстанцям RIC, який також був сформований під час конфлікту і складався з колишніх британських офіцерів.[4] Однак іноді термін «чорно-брунатні» охоплює обидві групи.[2] Аналогічна організація, Спеціальна Поліція Ольстера, була заснована для посилення RIC у Північній Ірландії.

Група чорно-брунатних у Дубліні після нападу ІРА, квітень 1921 року

Наслідки ред.

Через жорстокість поведінки чорно-брунатних в Ірландії та численні військові злочини, які вони вчиняли, пам'ять про них зберігається досі.[5] Однією з найвідоміших ірландських республіканських пісень є "Вийди, чорно-брунатний" Домініка Бехана.

Ірландську війну за незалежність іноді називають «чорно-брунатною війною» (Black-and-Tan War) або «брунатною війною» (Tan War).

Медаль "Cogadh na Saoirse" ("Війна за незалежність"), що присуджується ірландським урядом з 1941 р. ветеранам війни ІРА, містить стрічку з двома вертикальними смугами чорного та брунатного.[6][7]

Примітки ред.

  1. tearma.ie - Dictionary of Irish Terms - Foclóir Téarmaíochta. Процитовано 6 травня 2018.
  2. а б Robert Gerwarth; John Horne, ред. (2013), War in Peace: Paramilitary Violence in Europe After the Great War, Oxford: Oxford University Press, с. 202, The Black and Tans were the ex-servicemen recruited as RIC constables throughout Britain in late 1919 and constituted a force of approximately 9,000 men before the war's end. However, 'Black and Tans' also came to refer to the temporary cadets of the Auxiliary Division of the RIC, a force of some 2,200 ex-officers, formed in July 1920, and in practice virtually independent of military and policy control. Both forces were made up of veterans from all services. ... Both Auxiliaries and Black and Tans had Irish members.
  3. Padraig Og O Ruairc, Blood on the Banner, The Republican Struggle in Clare, pp. 332–33
  4. O'Connell, T. Interrogation and Treatment of republican suspects by the British Auxiliary Forces, 'Black and Tans', January 1921, Irish Historical Documents since 1800, edited by Alan O'Day. Gill and MacMillan. p. 169.
  5. Nike forced to run like hell away over Black and Tan trainer branding. 15 березня 2012. Процитовано 6 травня 2018.
  6. Medals of the Irish Defence Forces. militaryarchives.ie. 2010. с. 94. Процитовано 22 грудня 2015.
  7. 1919 – 1921 War of Independence. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.