"Чорна аку́ла" - російський гостросюжетний пригодницький фільм 1993 року . Головний герой фільму - Ка-50, бойовий вертоліт Радянської Армії .

Чорна акула
Чорна акула
Жанр бойовик, військовий фільм
Режисер Віталій Лукін
Продюсер Сергій Птічкін
Сценарист Сергій Птічкін
У головних
ролях
Востротін Валерій Олександровичd
Оператор Володимир Архангельський
Ауреліус Яціневичюс
Композитор Кирило Волков
Володимир Пожидаєв
Кінокомпанія Кіностудія імені Горького
Мова російська
Країна Росія
Рік 1993
IMDb ID 5140952

Сюжет

ред.

Англомовна журналістка міс Кетрін Нельсон на мікроавтобусі Інтурист у супроводі старших офіцерів Радянської Армії спостерігає показові виступи спецназу ГРУ у зимових умовах та захоплюється командиром майором Гусаровим. Одночасно їй вдається показати непогані навички стрілянини з автомата Калашникова. Далі показано сцену освячення зброї у храмі РПЦ, де Нельсон дарує Гусарову на згадку амулет у вигляді кулі. Тим часом у районі "золотого півмісяця" неподалік Кушки відбувається напад на колону солдатів Радянської Армії (згодом нападниками виявляються люди Карахана).

У наступному сюжеті двоє чоловіків (Гаррі та представник якоїсь "фірми") дивляться на моніторі JVC сюжет про вертоліт Ка-50, який називають "Ошуканцем" та "Оборотнем" ("Вервольф"). "Ми недооцінюємо росіян", каже Гаррі. На "високогірному випробувальному полігоні" в Середній Азії генеральний конструктор повідомляє льотчику-випробувачу рішення про намір випробувати вертоліт у бою. Вертоліт "без розпізнавальних знаків" бере участь в операціях спецназу (операцією курує полковник ГРУ Аскеров) зі знищення "караванів з наркотиками" та підпільного заводу з їхнього виробництва.Кетрін Нельсон заради гарячого репортажу хоче вирушити до Афганістану, але рейнджер Грегорі Грін, що п'є з нею кави, відповідає відмовою. Тоді вона повідомляє, що їде до Карахана. Грегорі Грін та його група "Іскандер" діє проти Карахана, тому що героїн ("біла смерть", "щоб страчувати невірних") починає поширюватися і в США.

Хмари над місцевим магнатом Караханом густішають. Один із місцевих старійшин Надір-Ходжа проклинає його підручного Керіма і заявляє, що "в джихаді немає місця силам пекла" та "Аллах спопелить ваше жахливе гніздо". Після цього Ка-50 радіомаяком знищує дім з наркоторговцями. Майор Грін на мікроавтобусі Toyota приїжджає в гості до Карахана, але його цікавить таємний завод із виробництва наркотиків. Група Гусарова має схожу місію. У районі заводу опиняється журналістка Нельсон зі своєю камерою. Гусаров наводить Ка-50 на завод, але отримує поранення від моджахедів. Йому допомагає журналістка Нельсон і рейнджер Грін, у якого загін вступив у перестрілку з людьми Карахана. Карахан полетів на гвинтокрилі Мі-24, але його наздоганяє всюдисущий Ка-50.

Знімальна група

ред.

Зйомки та задіяні ресурси

ред.

Під час підготовки до зйомок британська військова журналістка Кері Скофілд ( Carey Schofield ) наприкінці 80-х приїжджала до 387-го окремого парашутно-десантного полку . У розташуванні полку десантники влаштували закордонній гості показові виступи, з ними ж вона їздила до альпіністського табору, збирала десантні жарти та історії [1] .

Зйомки проходили в період розпаду Радянського Союзу в 15-й бригаді спецназу, (тоді ще не увійшла до складу Збройних сил Узбекистану і практично повністю укомплектована росіянами, українцями та молдаванами [2] ). Дозвіл на зйомки фільму давав особисто Міністр оборони Республіки Узбекистан генерал-полковник Рустам Ахмедов, який надалі постійно тримав знімальний процес під особистим контролем.

Ресурсів та боєприпасів для фільму не шкодували. Деякі епізоди знімали з бойовою стріляниною, використовували бойові вибухові речовини замість піротехніки, яка зазвичай використовується для кінозйомок. Більшість трюків виконували задіяні у зйомках бійці підрозділів спеціального призначення [3] .

Озвучували стрічку вже інші актори, бо головні герої поїхали воювати [3] .

У зйомках в Узбекистані окрім 15-ї бригади спецназу брали участь дислоковані в Чирчику 467-й окремий навчальний полк спецназу (раніше готував рядовий склад для війни в Афганістані), 399-й вертолітний полк, а також бронетехніка від Ташкентського вищого загальновійськового командного училища.

Сценарій змінювався на ходу з урахуванням досвіду бойових дій. Початковий сценарій зберігся менш ніж наполовину [3] .

Вперше гелікоптерне об'єднання «Камов» замовило ігрову картину про себе, вперше «героїню» грає сама «Чорна акула» (так прозвали американці наш бойовий атакуючий супервертоліт Ка-50), вперше в ігровій картині грає професійний військовий такого рангу як Герой Радянського Союзу, генерал-майор Валерій Востротін, а американську кореспондентку - американська журналістка Кароліна Скофілд. І, взагалі, якщо американці мають «Блакитний грім», то чому б нам не мати «Чорну акулу»?

Пілотував Ка-50 Дмитро Автухов - той же, хто вперше демонстрував цю машину світу в Ле-Буржі в 1993 [4] .

У зйомках також брав участь Володимир Квачков як консультант і як виконавець епізодичної ролі. Також у титрах вказані О. В. Мусієнко (полковник спецназу ГРУ) та О. Чубаров (генерал-майор ГРУ у відставці) — офіцери 15-ї бригади.

У ролі інструктора з рукопашного бою капітана Расторгуєва знявся творець слов'яно-горицької боротьби Бєлов Олександр Костянтинович (Селідор), який показує кілька прийомів цього різновиду рукопашного бою у фільмі.

  1. «Чёрная акула» // Десантура.ру
  2. 15-я бригада Спецназа только в 1994-1995 годах окончательно перешла в состав Вооружённых сил Узбекистана. До этого времени она фактически находилась под юрисдикцией России, хотя юридически была передана Узбекистану еще в июле 1992 года.
  3. а б в «Черная акула» // Десантура.ру
  4. В Ле Бурже завершил свою работу 50-й международный авиакосмический салон Paris Air Show-2013