Чорна Маруся
Чорна Маруся ("чорний воронок") — розмовна, загальновживана назва радянської тюремної санітарної машини для перевезення заарештованих, що має вигляд чорного автобуса, розділеного на одномісні. клітини [1]. Посередині був вузький коридор, обабіч якого були численні вузькі двері. Окремі камери були неосвітлені й такі тісні, що в них ледве міг поміститися згорблений чоловік. Вікна були зафарбовані, щоб в'язні нічого не бачили. Вхід був ззаду.
Тюремні автобуси такого типу, які використовувалися під час сталінізму і викликали страх серед мешканців СРСР[2], були використані в 1940 році НКВД для перевезення польських військовополонених, жертв Катинської різанини, з залізничної станції Гнєздово до Катинь, де проводилися страти [3]. Подорож таким автобусом описано, серед іншого Станіславом Свяневичем, в книзі "У тіні Катині". Термін «чорний воронок» використовується в польських публікаціях про Катинський розстріл, зокрема: у звіті "Катинський злочин у світлі документів"[4] та книзі Юзефа Мацкевича "Katyń. Злочин без суду й кари"[5].
Досить часто з’являється як «Чорний воронок» у романі польського письменника Сергія Пясецького «Ніхто не дасть нам порятунку» – третій частині т.зв. «Трилогія злодіїв». Вислів «чорна Маруся» зустрічається серед іншого у поемі Реквієм Анни Ахматової.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Примечания к поэме "Реквием"
- ↑ Рафал Геремек: 1192/diabelski -rozkaz,58055,2,1 Наказ диявола
- ↑ Катинь. Modus operandi
- ↑ Катинський злочин у світлі документів, Лондон 1989 р., стор.203.
- ↑ Józef Mackiewicz, Katyń. Злочин без суду й кари, том I, Варшава 1997, стор. 34–35, 124, 148. ISBN 83-86482-32-X.