Чинуки

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чинук (значення).

Чинуки (шинук) — група індіанських народів на північному заході США.

Мови і розселення ред.

Територія чинуків до приходу європейців.

Чинуки жили в пониззі річки Колумбія.

Чинук говорили на шинукських (чинукських) мовах: катламет, нижньочинукській (власне чинук) і верхньочинукській (малтнома, кікшт та ін.). Зараз вони практично повністю втрачені і чинуки перейшли на англійську. Лише на верхньочинукському діалекті васко-вішрам говорить 4 людини.

Племена: нижні — чинук, клатсоп, верхні — катламет, вакайкам, катлапатл, малтнома, клакамас.

До контакту з європейцями чинуки підтримували торговельні відносини з кламатами.

У XVIII столітті більшість чинуків вимерло через хвороби. Решта були асимільовані європейцями або іншими індіанцями, наприклад, салішами. Зараз представників власне чинуків налічується 900 чол. Живуть дисперсно.

Господарська діяльність ред.

Частина племен належить до індіанців північно-зах. узбережжя Північної Америки, частина — до індіанців Плато. Основні заняття — риболовля, полювання, збиральництво (ягоди, підводні бульби валато, цибулини камас, папороть-орляк, різні коріння, які готують в земляній печі). Розвинуті ремесла: виготовлення різьбленого дерев'яного начиння, плетіння кошиків, торгівля. Еквівалентом є раковини-денталіум або бісер. З транспорту найтиповіший — довбання каное, чинукського типу, — з високим носом і форштевнем-хвилерізом.

Житло — прямокутний будинок з кедрових дощок (зимове постійне). Влітку також будуються тимчасові — каркасні, криті трав'яними циновками. У вішрам також зустрічаються напівземлянки.

Соціальна організація ред.

Поселення очолює наслідний вождь. Суспільство складається з великосімейних домогосподарств. Існує інститут потлача. Стани: знать (ілканахімет), прості громадяни і раби.

Шлюб — вірілокальний. Подружжя можуть володіти майном окремо.

Культ ред.

Чинуки шанують духів предків, розвинений шаманізм. У нижніх чинуків існують таємні ритуальні суспільства.

Див. також ред.

Цімшиани

Література ред.

Енциклопедія «Народи і релігії світу», М.-1989.
Мови і діалекти світу, проспект і словник, М.-1982.