Відкрити головне меню

Чжу Чжанцзі (кит.: 朱瞻基; піньїнь: Zhu Zhanji), храмове ім'я Сюаньцзун (кит.: 宣宗; піньїнь: Xuanzong; 16 березня 1399 —31 січня 1435) — п'ятий імператор династії Мін. Девіз правління — Сюань-де (Поширення Чесноти).

Чжу Чжанцзі
明宣宗.jpg
5-й Імператор Мін
27 червня 1425 — 31 січня 1435 року
Попередник: Чжу Гаочі
Спадкоємець: Чжу Цічжень
 
Народження: 16 березня 1399(1399-03-16)
Пекін, Велика країна Мін
Смерть: 31 січня 1435 (35 років)
Imperial City[d], Пекін, Велика країна Мін
Громадянство: Велика країна Мін[1]
Батько: Чжу Гаочи[2][1]
Мати: Empress Chengxiaozhao[d]
У шлюбі з: Empress Xiaogongzhang[d], Empress Hu Shanxiang[d] і Q8250347?
Діти: Чжу Цічжень[1], Чжу Ціюй[1], Princess Changde[d], Princess Yongqing[d] і Princess Shunde[d]

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Порцелянова ваза часів династії Мін

Народився 16 березня 1399 року у місті Пекін в родині імператора Чжу Гаочі. Отримав, як й батько, конфуціанську освіту. Про молоді роки мало відомостей. З приходом до влади спочатку стикнувся із заколотом у 1426 році дядька Чжу Гаосу, князя Хань. Втім його вдалося швидко придушити — свого дядька імператор спочатку розжалував у простолюдини, але згодом за образливі слова останнього було спалено. Також страчені діти Чжу Гаоси разом з 600 чиновникам наділу Хань Ще 2200 вислано у прикордонні райони.

У зовнішній політиці новий імператор намагався розбудовувати країну, не прагнуючи особливо до військових походів. У 1427 році наказав вивести війська з Дайв'єту (В'єтнам), визнавши його незалежність. У 1428 році вів оборонні бої проти монголів. У 1431 та 1434 роках з перемінним успіхом воював проти ойратів. Зрештою й тут вдалося встановити мир. Разом з тим намагався розвивати економічні відносини. За наказом Чжу Чжанцзі відновлено морські походи. У 1432 році Чжен Хе здійснив чергову подорож, дійшовши до північно—східної Африки та Аравійського півострова. Тоді ж поліпшилися відносини з Японією та Кореєю.

У внітрішній політиці сприяв подальшої централізації влади. Водночас все більший вплив отримували євнухи. На противагу цьому Чжу Чжанцзі формував уряд з членів академії Ханлінь. Це дало змогу ефективно боротися із корупцією, у 1430 році знизити податки, поліпшити економічний стан сільських районів, сприяти розбудові міст. Імператор звільняв від податкового тягаря райони, що страждали від стихійних лих. У 1428 році під час великої посухи уряд продавав по низьким цінам хліб.

Було поліпшено правосуддя. Ще у 1425 році ініціював перегляд карних справ за правління попередних імператорів — у підсумки декілько тисяч осіб було виправдано. такі дії призвели до поліпшення соціального, економічного та політичного стану імперії. Помер Чжу Чжанцзі 31 січня 1435 у Пекіні.

ТворчістьРедагувати

 
Миша та каміння

Імператор був відомий також як поціновувач літератури та мистецтва. За його ініціативи було створено Академію живопису. Він сам був гарним художником. Здебільшого імператор малював тварин. Найулюбленішими темами були рослини, зокрема, бамбук, собаки, гібони та миші.

Сім'яРедагувати

ДружиниРедагувати

Портрет Рід Ім'я Роки життя В шлюбі Храмове ім'я
1 Ху

Шаньсян
善祥
Shànxiáng
? — 1443 14171428 Гунжанченшуньканмуцзінцичжан
恭讓誠順康穆静慈章
Gōngràngchéngshùnkāngmùjìngcízhāng
2   Сунь

Sūn
? 13991462 14281435 Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан
孝恭懿宪慈仁庄烈齐天配圣章
Xiàogōngyìxiàncírénzhuāngqítiānpèishèngzhāng

НаложниціРедагувати

Рід Ім'я Роки життя Храмове ім'я
1 У

139716 січня 1462 Сюаньмяосянь
宣廟賢
Xuānmiàoxián
2 Го

Guō
Ай

Аi
XV ст. — 1435 Шаньлі
善理
Shànlǐ

ДітиРедагувати

СиниРедагувати

портрет ім'я Роки життя Матір
1   Цічжень
祁鎮
Qízhèn
29 листопада 1427 — 23 лютого 1464 Сунь Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан
2   Ціюй
祁鈺
Qíyù
21 вересня 1428 — 14 березня 1457 У Сюаньмяосянь

ДонькиРедагувати

ім'я Роки життя Матір
1 Шуньде
順德
Shùndé
14201443 Ху Шаньсян
2 Юнцін
永清
Yǒngqīng
1420/1424 — після 1433 Ху Шаньсян
3 Чанде
常德
Сhángdé
14241470 Сунь Сяогунїсяньциженьчжуанцітяньпейшенчжан

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Denis Twitchett, Frederick W. Mote: The Cambridge History of China. Bd 7. The Ming Dynasty 1368–1644. Teil 1. University Press, Cambridge 1988, ISBN 0-521-24332-7