Відкрити головне меню

Чжу Цічжень (кит.: 朱祁鎮; піньїнь: Zhu Qizhen), храмове ім'я Їнцзун (кит.: 英宗; піньїнь: Yingzong 29 листопада 1427 —23 лютого 1464) — шостий імператор династії Мін у 14351449 (девіз Чжентун) та 14571464 роках (девіз Тяньшунь).

Чжу Цічжень
明英宗.jpg
6-й Імператор Мін
7 лютого 1435 — 1 вересня 1449 року
Попередник: Чжу Чжанцзі
Спадкоємець: Чжу Ціюй
11 лютого 1457 — 23 лютого 1464 року
Попередник: Чжу Ціюй
Спадкоємець: Чжу Цзяньшень
 
Народження: 29 листопада 1427(1427-11-29)
Пекін, Велика країна Мін
Смерть: 23 лютого 1464(1464-02-23) (36 років)
Пекін, Велика країна Мін
Громадянство: Велика країна Мін[1]
Батько: Чжу Чжанцзі[1]
Мати: Empress Xiaogongzhangd
У шлюбі з: Empress Xiaozhuangruid і Empress Xiaosud
Діти: Чжу Цзяньшень[1], Zhu Jianchund, Princess Chongqingd, Princess Chun'and, Princess Guangded, Princess Jiashand, Princess Longqingd, Princess Chongded, Q10948800?, Princess Jiaxiangd, Q11094737?, Q11094739?, Q11094740?, Q11094749?, Zhu Jianshud, Q11094759? і Q11094761?

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Перше правлінняРедагувати

Народився 29 листопада 1427 року у Пекіні. Був старшим сином імператора Чжу Чжанцзі. Вступив на трон малолітнім, тому сформовано регентську раду, здебільшого з євнухів. Владу фактично перебрав на себе євнух Ван Цзінь, діяльність якого лише сприяла зростанню внутрішньої напруги. Уряд не зміг споратися із наслідками посухи, що тривала з перервами з 1435 до 1448 року. До того ж у 1448 році відбулася велика повінь ріки Хуанхе. Все це викликало численні повстання на сході та центрі країни. В цей же час Ван Цзінь розпочав війну проти бірманського племені шанів. Утім китайці не зуміли здолати бірманців.

Водночас Ван Цзінь вступив у конфлікт з очільниками ойратів Тайсун-ханом та Есен-тайши. 4 серпня 1449 року імператор рушив проти ойратів. Внаслідок втручання в організацію походу Ван Цзіня війська потрапили у складне становище, в першу чергу не вистачало харчів. Було вирішено відступити до Великого китайського муру. В цей же час Есен-тайши вдерся на територію Китаю. Вирішальна битва відбулася 1 вересня у місцині Туму (на території провінції Хубей). В результаті китайці були вщент розгромлені, імператор Чжу Цічжень потрапив у полон, Ван Цзіня вбили власні офіцери. Після цієї звитяги ойрати повернулися до себе, намагаючись використати полоненого імператора.

Між правліннямРедагувати

З 1559 до 1550 Чжу Цічжень перебував у полоні. За цей час імператором оголосив себе його зведений брат Чжу Ціюй. Тому вага Чжу Цічженя для ойратів значно знизилася. До того ж він встановив гарні стосунки з тайсун-ханом, а згодом затоваришував з есеном. З огляду на нові обставини Чжу Цічженя було відпущено до Китаю без викупу та якихось умов.

По поверненню колишній імператор жив відлюдником у Забороненному місті. Втім, у 1557 році, скориставшись із хвороби імператора Чжу Ціюя, організував заколот. У підсумку повернув собі трон, а колишнього імператора наказав стратити.

Друге правлінняРедагувати

Ставши знову імператором Чжу Цічжень не намагався проводити реформи, водночас відмовився від активної зовнішньої політики, перейшов до оборони. 1460 року було відбито напад монголів на прикордонні провінції. Здебільшого займався боротьбою з прихильниками колишнього імператора. Внаслідок цього у 1461 році повстав генерал Цао Цінь. Бої точилися у Пекіні та Заборонненому місті. Зрештою вдалося придушити заколот. Того ж року монголи здійснили новий похід проти Китаю, який всеж вдалося відбити. У 1462 році імператор вимушен бувукласти мирний договірз Монгольським каганатом, за яким поновлено торгівлю між державами. В подальшому правління Чжу Цічженя не порушивалося ніякими конфліктами. Помер 23 лютого 1464 року.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в China Biographical Database

ДжерелаРедагувати

  • Robinson, David M. «Politics, Force and Ethnicity in Ming China: Mongols and the Abortive Coup of 1461,» Harvard Journal of Asiatic Studies (Volume 59: Number 1, June 1999): 79-123.