Відкрити головне меню

Кири́ло Сильве́стрович Черлюнчакевич (пол. Cyryl Czerlunczakiewicz) (30 березня 1869, В'язівниця — пом. 1 лютого 1950, Перемишль) — адвокат, меценат, громадський діяч Галичини 1900-1940-х років, належав до москвофільского напряму.

Черлюнчакевич Кирило Сильвестрович
Народився 30 березня 1869(1869-03-30)
В'язівниця, Гміна В'язівниця, Ярославський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 1 лютого 1950(1950-02-01) (80 років)
Перемишль, Q9377204?, Польща
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Діяльність юрист
Alma mater Яґеллонський університет
Гробниця роду Черлюнчакевичів, Перемишль

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у селі В'язівниця (нині Польща, Підкарпатське воєводство) у родині священика. Вищу освіту здобув у краківському університеті. Проживав у Перемишлі.

Коли у 1900 році москвофіли створили «Русскую народную партію» (РНП), Кирило Черлюнчакевич увійшов до керівного органу партії — «Народного совєта», до складу якого входило вісім осіб[1].

В 1914 році виступав захисником на судовому процесі відомого москвофіла Максима Сандовича та товаришів[2].

З початком Першої світової війни був заарештований і засуджений, на Першому процесі проти галицько-буковинських москвофілів до смертної кари, заміненої на довічне ув'язнення[3]. Звільнений у 1917 році. У 1920 році боронив засновників Західно-Лемківської республіки у польському суді.

До смерті проживав у Перемишлі, був відомий як меценат і громадський діяч. Похований на Головному цвинтарі міста.

ПриміткиРедагувати

  1. Аркуша О. Русофільство в Галичині в середині ХІХ — на початку ХХ ст.: ґенеза, етапи розвитку, світогляд / Олена Аркуша, Мар'ян Мудрий // Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 34. Львів, 1999. С. 252
  2. Богослужіння в неділю 14-ту після П'ятидесятниці та в день пам'яті священномученика Горлицького Максима Сандовича
  3. Дїло. 3.10.1916

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Евгений Кривочуприн Надсянская Русь. Возрожденная и утерянная — Харьков, Сага, 2012 (рос.)