Червоностійкість

Червоності́йкість (англ. hot hardness[1], англ. red hardness[2]) — характеристика жаротривкості сталі та сплавів, що вказує на їхню здатність зберігати при нагріванні до температур червоного розжарення (зазвичай це 600…700 °C) високу твердість та зносостійкість, отримані в результаті термічного оброблення.

Підвищена червоностійкість — характерна властивість інструментальних сталей. Червоностійкість досягається легуванням сталі вольфрамом, молібденом, ванадієм, хромом, а також високотемпературним гартуванням. Згадані хімічні елементи, утворюючи складні карбіди, перешкоджають розпаду мартенситу, так як вони виділяються (випадають) з мартенситу при більш високій температурі, ніж вуглець з мартенситу у вуглецевих сталях[3].

Червоностійкість визначають за максимальною температурою, при нагріванні до якої сталь зберігає певну твердість; наприклад, швидкорізальна сталь зберігає твердість до 60 HRC при температурі 620…650 °C[4].

Найвища червоностійкість у твердих сплавів (900…1100 °C).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Schneider, G., Jr. Chapter 1: Cutting Tool Materials. AmericanMachinist.com. Процитовано 2016-07-18. 
  2. Red-Hardness. TheFreeDictionary.com. Процитовано 2016-07-18. 
  3. Косяченко А. П., Молчан И. А. Слесарное дело. 4-е изд., доп. и перераб. — М.: Машиностроение, 1969. — 256с.
  4. Красностойкость // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Захаркін О. У. Технологічні основи машинобудування. Навчальний посібник. — Суми: Вид-во СумДУ, 2009. — 137 с.

ПосиланняРедагувати