Відкрити головне меню

о. Чайківський Омелян Володимирович (21 жовтня 1889, Явірник коло м. Сянік — 1976, Самбір) — останній парох (священик) парафіяльної греко-католицької церкви Покрови Пресвятої Богородиці с. Яблінки і філіальної Архангела Михаїла с. Колоничі гміни Балигород Ліського повіту.

Омелян Чайківський
о. Омелян
о. Омелян
парох парафіяльної церкви
1925 — 1946
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: о. Юліан Вендзилович
священник
1946 — 1976
капелян
1915 — 1916
 
Народження: 21 жовтня 1889(1889-10-21)
Явірник
Смерть: 1976(1976)
Самбір
Батько: Володимир
Мати: Софія
Прийняття священичого сану: 5 грудня 1915
 
Нагороди:

Військовий хрест цісаря Карла (Karl-Truppenkreuz)

БіографіяРедагувати

Омелян Чайківській народився 21 жовтня 1889 року в с. Явірник коло м. Сянік, в родині о. Володимира Чайківського і його дружини Софії (Котис).

Навчався в Перемишльській чоловічій гімназії, 1909; Львівській семінарії з 1910 по 1913 рр.; Перемишльській семінарії з 1913 по 1914 рр.

Рукоположений в 1914 р. Дияконські свячення — 5 листопада 1915, ієрейські свячення — 5 грудня 1915 з рук єпископа Григорія Хомишина, катедральний собор у Перемишлі.

З 1915 по 1918 рр. о. Омелян Чайківський служив в кайзерівській австро-угорській армії на італійському фронті капеляном при галицькому війську. Нагороджений Військовим хрестом цісаря Карла (Karl-Truppenkreuz).

З 2 грудня 1918 по 14 березня 1926 — завідатель церкви с. Явірця Тіснянського деканату.

о. Чайківський володів 6-ма мовами — українською, німецькою, польською, латинською, російською і італійською.

У період 1919—1920 рр. був заарештований польською владою за проукраїнські виступи.

З 15 березня 1926 — травень 1946 — парох в с. Яблінки Тіснянського деканату.

Виписка з «Шематизму Перемиської епархії» 1936 року:

«7. Яблінки, село. Церков деревяна Покрови Пресвятої Богородиці. Збудована 1902—545 (осіб); дочерна в Колониці 4 (км.?), церква деревяна святого Михаїла збудована 1932 — 239 (осіб). Латинян 15, жидів 17. Зав. Чайківський Омелян, роджений 1889, рукоположений 1915, жонатий. Патрон: Феліція гр. Скарбек у Львові. Староство Ліско ЗО (км?), суд, пошта Балигород 10, залізниця Ліско-Лук. 34».

За свідченням його доньки Дарії Омелянівни Твердохліб (Чайківської), з 1944 року мав 4 парафії — в с. Яблінки, Рябе, Колониці і Загочів'я. Через фронтові дії парафіяльні будинки с. Яблінок згоріли і о. Омелян з родиною змушений переїхати до с. Рябе.

В травні 1946 року з с. Рябе о. Омеляна і його родину було насильно депортовано в Мельницю-Подільську, Тарнопольської області. Під час депортації о. Омеляна було важко побито бандитами-вояками Війська Польського.

о. Омелян «підписався» під списками духовенства, яке «воз'єднане» з РПЦ. Працював в парафіях Тернопільської та Львівської обл.: Устя, Борщівського р-ну (1946—1952), Вощанці, Самбірського р-ну (1952—1954), Устя (1954—1959) та Дністрове (1959—1962) Борщівського р-ну. В с. Устя зазнавав переслідування від голови місцевої сільради. В 1962 р. вийшов на пенсію.

Приватне життяРедагувати

Одружився з Оленою Орестівною Папп (*2 січня 1896 р., с. Верховля Велика — † 07.07.1983, м. Самбір), яка також походить з священницької родини о. Ореста Паппа (нар. 1866 р., парох с. Вірхомля Велика). Мати Олени і дружина Ореста Софія (Липська) також була донькою священика. Паппи — мадярського (угорського) походження.

Загалом у подружжя Чайківських народилося 9-ро дітей:

  • Ромко і Дарія померли маленькими під час епідемії;
  • Володимир — 1917 році, після вигнання жив в м. Самбір;
  • Степан — 1921 р., вчився на вчителя, під час війни допомагав будувати шпиталь в лісі для УПА, жив в м. Самбір;
  • Зофія — 1923 р., була зв'язковою УПА;
  • Славко (Ярослав) — 04.12.1926 р.;
  • Тосько (Антін) — 18.11.1928 р.;
  • Одарка — 1932 р., після одруження — Твердохліб, живе в Тернопільській обл., Україна;
  • Марія — 1937 р., після одруження Сребняк, працювала вчителькою в Україні і Польщі, зараз живе в Польщі.

Родина о. Омеляна мала добру господарку (господарство) в с. Яблінки — була велика пасіка, багато худоби, коней. Парох сам багато працював.

У ворожому до релігії СРСР о. Омелян жив з родиною дуже скромно, мав невелике господарство. В похилому віці переїхав з дружиною до старших синів в м. Самбір, Львівської обл., де і помер.

ЛітератураРедагувати

  • Шематизм Перемиської Епархії.— Перемишль, 1936.
  • Сердюк В. А. Історія села Яблінки. 1496—1946.— Київ, 2014.
  • Прах Б. Духовенство Перемиської Єпархії. Львів, 2015. Том 1 — с. 621—622.