Вікіпедія

Цукор — біла смерть

Цукор — біла смерть або Cukor Bila Smerť[1] — український музичний гурт із міста Києва. З'явився наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Він є одним із колективів, які започаткували в Україні стиль етноготик.

Цукор — біла смерть
Cukor Bila Smerť
Основна інформація
Жанр етно-готик
Роки 1988 — 1993
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Місто Київ
Мова українська, російська
Лейбл Koka Records
Склад Світлана Няньо (клавішні, вокал)
Таміла Мазур (віолончель)
Олександр Кохановський (фортепіано)
Євген Таран (гітара)

Історія

ред.

Головною фігурою цього проєкту була Світлана Охріменко (пізніше вона ж Світлана Няньо). Після закінчення музичного училища за класом фортепіано почала складати музику. Спочатку грала з віолончелісткою Тамілою Мазур. Гурт «Цукор — біла смерть» утворився коли до них приєдналися гітарист Євген Таран і піаніст Олександр Кохановський[2]. Значно відрізнялися від музики того часу високим жіночим вокалом, тарабарськими текстами, та, невідомим раніше, інструментально-готичним виконанням.

1988 року записали альбом «Рододендрони Коралові Аспиди». У 1989 році створили збірку «Новые Неженки». Того ж року записали альбом «Лилеи и амариллисы»[3].

На той час альтернативні гурти не мали змоги робити професійні записи в Україні і тому подібно до таких відомих українських колективів як Жаба в дирижаблі, Казма-Казма, The Ukrainians, Вій, Фоа-Хока, Ivanov Down та інших записувались на польському лейблі Koka Records[4][5]. Цей лейбл зрештою і допоміг зберегти дотепер музику цих колективів[6]. На цьому лейблі доступні два альбоми гурту: «Манірна музика» (1991) та «Село» (1993)[3].

За словами Ігоря Цимбровського, який і сам записувався на Koka Records, гурт має своїх прихильників у Польщі, де слухачів подібної музики більше, ніж в Україні[7]. Зокрема, представники польської експериментальної сцени Księżyc неодноразово заявляли, що надихалися творчістю Світлани Охріменко.[8]

Подальша доля музикантів

ред.

Світлана Охріменко розпочала свій сольний проєкт[9]. Продовжувала працювати з польським лейблом Koka Records. Її творчість суміщає в собі різні жанри— готику, етно, фолк, акустику і т. д і виходить за їхні межі. Записала альбоми:

  • Всі таємниці одного вірша (1991),
  • Selo (1993),
  • звичаєм (1993) (з Тамілою Мазур (Київ)),
  • Transilvania Smile (1994),
  • Я озеру вклонився (1995),
  • Знаєш як, розкажи (1995) (з Олександром Юрченко — засновником Ярна і маленьких Звірята Суфіни (Київ)),
  • Лісова колекція (1995),
  • Пухнасті (1997-98) (із Сергієм Хотячуком (Київ) i Болеславом Блажчіком (Варшава)).
  • Світлана Няньо (1999). Склад: Світлана Охріменко — вокали, casio MT-200, piano, Fender Rhodes 73 Mark I, harmonium, flute Сергій Хотячук- electric guitar, steel guitar, «souvenir», percussion, " shovkopryad ", Болеслав Блажчик — cello. Студійний реліз «Китиці» вийшов на KOKA RECORDS

Крім створення власних альбомів взяла участь у великій кількості побічних проектів:

  • Сусіхвазібіда (1994),
  • Fake (1994) (Колон),
  • Foxfire (1994) (Колон),
  • Pentamonia (1995) (Urania-театр, Колон) Taran: Mod and Mini and Space Age (1996-97) (Мюнхен)
  • Blemish: Vatacushi-va: Vanishment and Reappearance (1999) — проект Віктора Пушкара[6].

Олександр Кохановський створив dark psycho проект «Пан Кіфаред». Музика являла собою імпровізації Кохановського за участі гітариста Тараса Мороза[2]. Також у записах брав участь музикант гурту «Баніта Байда» і засновник музичної агенції «Скай» Тарас Бойко. Разом записали у Варшаві концертний альбом, який згодом вийшов на лейблі «Koka Records»[10]. Створив оригінальні саундтреки для багатьох театральних вистав[9].

Взяв участь у створенні альбому гурту Колезький Асесор, який вони записали після довгої перерви, «Sex Bomben auf Engelland» (2001)[11].

Таміла Мазур[12]. Брала участь у створенні альбомів проекту «Шейк Хай-Фай»[2]

Євген Таран брав участь у створенні альбомів проекту «Шейк Хай-Фай»[2]. Тепер сповідує ейсід-джаз, а живе і працює в Німеччині[9].

Дискографія

ред.
Рік Альбом Лейбл
1988 Рододендрони Коралові Аспиди
1989 Новые Неженки
1989 Лилеи и амариллисы
1991 Манірна музика (Збірка 1989—1990) Koka Records
1993 Село (1993) Koka Records

Примітки

ред.
  1. ↑ Альбом Selo
  2. ↑ а б в г Інтерв'ю Світлани Охріменко(рос.)
  3. ↑ а б Роман Піщалов. Київський індіпендент 1978—1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — № 7 (2007). — Стор. 40-41.
  4. ↑ Koka Records на www.discogs.com
  5. ↑ КОКА — не всегда, Новый Рок-н-ролл, 1997 #1 [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.](укр.)(рос.)
  6. ↑ а б Світлана Няньо на likefm.org. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 1 травня 2016.
  7. ↑ Інтерв'ю за Ігорем Цимбровським на http://varianty.lviv.ua/
  8. ↑ Як український андеграунд захоплював Польщу. Історія лейблу «Koka». amnesia.in.ua. Процитовано 23 січня 2019.
  9. ↑ а б в Легенди химерного краю. Київ
  10. ↑ Банита Байда на http://rock.kiev.ua/klub/banita_b.php
  11. ↑ Роман Піщалов. Київський індіпендент 1978—1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — № 7 (2007). — Стор. 40-41.
  12. ↑ Колезький Асесор на cheremshyna.org.ua

Література

ред.
  • Цукор тільки на експорт // «Молода гвардія» (Київ). — 15 травня 1991. (Музичний випуск «Фонограф». № 134).
  • Олександр Євтушенко. Колізей чекає! (інтерв'ю з Є. Тараном і А. Синяковим) // «Молода гвардія» (Київ). — 3 жовтня 1990. (Музичний випуск «Фонограф». № 117).
  • Роман Піщалов. Київський індіпендент 1987—1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — № 7 (2007). — Стор. 35-43.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цукор_—_біла_смерть&oldid=40061780