Цифрова́ нері́вність[1][2] (англ. Digital divide, digital inequality) — (Цифровий розрив, інформаційна нерівність, інформаційний або цифровий розкол, цифрове або електронне провалля, комп'ютерний вододіл і низка інших виразів використовуються як синоніми)

  1. Новий вид соціальної диференціації, що витікає з різних можливостей використання новітніх ІТ.
  2. Термін, характерний прибічникам концепцій, що пов'язують долі інформаційних структур, засобів і процесів їх нерівномірного розповсюдження серед громадян з питаннями громадянських прав і матеріального добробуту.
  3. Цифровою нерівністю називають нерівність у доступі до різноманітних можливостей, тобто в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях, які поглиблюються в результаті нерівного доступу до комп'ютерних технологій.
  4. Термін "цифрова нерівність" описує ситуацію, яка виникає, коли в суспільстві існують соціальні групи, які мають доступ до сучасних цифрових технологій комунікації (насамперед, до Інтернету), і тими, хто не має. Дане визначення, пов'язане з наявністю або відсутністю доступу до технологій, може бути застосоване як до різних товариств в рамках однієї країни (внутрішня цифрова нерівність), так і до кількох країн або регіонах (міжнародне цифрова нерівність).

Подолання глобальної цифрової нерівності, яка існує між багатими та бідними країнами, було однією з головних цілей Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства.

Політичні аспекти цифрової нерівностіРедагувати

У політичній науці дана проблематика активно розробляється не тільки у зв'язку з потребами теоретичного аналізу політичної комунікації, але і з позицій нагальною політичної практики. Серед найбільш часто досліджуваних питань слід зазначити:

  • по-перше, проблему наслідків наявної де-факто різниці між користувачами й не користувачем Інтернету для політичного життя. Особливо гостра дискусія розгорнулася з проблем політичних уподобань і культури участі активних інтернет-користувачів;
  • по-друге, цілий комплекс питань виникає у зв'язку з державною політикою в галузі зменшення цифрової нерівності. З одного боку, велике число дослідників вважають ліквідацію цифрової нерівності обов'язком будь-якого демократичного уряду, базовий принцип існування якого - рівність можливостей всіх громадян. З іншого боку, деякі дослідники ставлять під сумнів принципову необхідність державних програм у цій галузі, вказуючи, що технічні нововведення у сфері комунікацій завжди переживають період поступової адаптації, як це було, наприклад, з впровадженням фіксованого телефонного зв'язку, радіо і телебачення, і що до кінця періоду адаптації нерівність під впливом ринкових механізмів природним чином зникає.
  • по-третє, проблема цифрової нерівності особливо наочно представлена на рівні світової спільноти. Вона полягає в тому, що сучасні інформаційні технології підсилюють нерівність між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються. Не встигли найбідніші країни світу побудувати звичайну телефонну мережу, як зіткнулися з необхідністю створення новітніх мереж мобільного зв'язку та Інтернету.

Проєкти по розв'язанню проблемиРедагувати

OLPC (One Laptop Per Child)Редагувати

Проєкт ініційований Ніколасом Негропонтом (Nicholas Negroponte) задля забезпечення доступу до інформації, новітніх технологій, інтернету тощо дітям у країнах третього світу. Планується досягти вартості одного ноутбука у 100$, реальна ж ціна на сьогодні становить 200$. Принцип продажі та розповсюдження наступний: при купівлі одного ноутбука у країні з розвиненою економікою один комп'ютер іде безплатно дитині з країни третього світу.

Simputer (Simple Computer)Редагувати

Сімпутер розроблений науковцями з Індії[3] та дає можливість простого використання комп'ютером. Сімпутером можуть користуватись й ті, хто не вміє читати (ця проблема особливо гостро стоїть у Індії). Інтерфейс Сімпутера легкий та природний, він легко транспортується, працює на батареї, енерго-економічний, спроможній витримати високу температуру та дешевий[джерело?].

Факти/ПрикладиРедагувати

У зв'язку з постійним зростанням кількості ІКТ, вчені виділяють й інші аспекти цифрової нерівності окрім фізичного доступу. Відсутність базових цифрових навичок чи базової медіаграмотності - одні з найпоширеніших ознак інформаційної нерівності.

Згідно з дослідженням[4] цифрових навичок українців, яке було проведено у 2021

  • 47,6% українців та українок у віці від 17 до 70 років володіють цифровими навичками на рівні нижче середнього
  • у 11,2% такі навички відсутні

Інформаційна нерівність особливо помітна між старшими та молодшим поколінням, чоловіками та жінками, міськими та сільськими жителями[5].

Уроки цифрової нерівностіРедагувати

Аналіз ведення політики боротьби з цифровою нерівністю, що існує багатьох країнах світу, дозволяє виділити деякі уроки, а саме:

  1. боротьбу проти "цифрової нерівності" в країні — очолює держава;
  2. політика такої боротьби спирається на легалізовані державні документи високого рівня, який містить сформульовані політичні зобов'язання відповідних органів;
  3. досягнення успіху у подоланні "цифрової нерівності" вимагає постійних оновлень законодавства;
  4. доступ до мережі інтернет повинен стати загальнодоступним сервісом.

Міністерство цифрової трансформації УкраїниРедагувати

У 2019 році було створено Міністерство цифрової трансформації України, метою якого є формування та реалізація державної політики у сферах[6]:

  • цифровізації, цифрового розвитку, цифрових інновацій та технологій, розвитку інформаційного суспільства, інформатизації;
  • розвитку цифрових навичок та цифрових прав громадян;
  • відкритих даних, розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, розвитку інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету та телекомунікацій, електронної комерції та бізнесу; у сфері надання електронних та адміністративних послуг.[6]

ПосиланняРедагувати

  1. Офіційний сайт проєкту Simputer
  2. Проєкт OLPC (One Laptop Per Child)
  3. https://www.dw.com/en/coronavirus-underscores-urgency-to-bridge-digital-divide/a-53070723

ДжерелаРедагувати

  • Heershman Leeson L. Clicking in: Hot Links to a Digital Culture. Seattle: Bay Press, 1996. 371 р.
  • Terras M., Nyhan J., Vanhoutte E. Defining Digital Humanities: A Reader. S. l.: Ashgate Publishing Ltd, 2013. 331 p.

ПриміткиРедагувати

  1. Піпченко Н. О. Вплив цифрової нерівності на розвитку е-демократії у країнах ЄС / Н. О. Піпченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2011. - Вип. 96(2). - С. 81-88. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apmv_2011_96(2)__15.
  2. Сіленко А. Цифрова нерівність як глобальна соціально-політична проблема / А. Сіленко // Політичний менеджмент. - 2006. - № 3. - С. 51-61. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PoMe_2006_3_6.
  3. Indian handheld to tackle digital divide (en-GB). 18 липня 2001. Процитовано 1 червня 2021. 
  4. Дія. Цифрова Освіта. osvita.diia.gov.ua. Процитовано 7 січня 2022. 
  5. Подолання цифрового розриву в Україні: людиноцентричний підхід. UNDP (укр.). Процитовано 7 січня 2022. 
  6. а б Питання Міністерства цифрової трансформації. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 7 січня 2022.