Церква Святого Василя (Лікіцари)

Церква Святого Василя — єдиний дерев'яний храм Перечинського району у селі Лікіцари Закарпатської області,[2] пам'ятка архітектури національного значення (№ 193). Церква збудована з ялини у XVII ст., триверхою, бойківського стилю,[3] сучасного вигляду набула під час перебудови 1748 року.

Церква Святого Василя
Дерев'яна церква в Лікицарах.jpg
48°46′37″ пн. ш. 22°43′20″ сх. д. / 48.77694444447222111° пн. ш. 22.72222222225000010° сх. д. / 48.77694444447222111; 22.72222222225000010Координати: 48°46′37″ пн. ш. 22°43′20″ сх. д. / 48.77694444447222111° пн. ш. 22.72222222225000010° сх. д. / 48.77694444447222111; 22.72222222225000010
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаЛікіцари, Закарпатська область
Початок будівництва 1748
Стиль Шатровий тип (пізньобойківський)
Стан Пам'ятка архітектури національного значення України[1]
Церква Святого Василя (Лікіцари). Карта розташування: Україна
Церква Святого Василя (Лікіцари)
Церква Святого Василя (Лікіцари) (Україна)
CMNS: Церква Святого Василя у Вікісховищі

АрхітектураРедагувати

Церква дерев'яна, тризрубна, тридільна, з ялинових брусів. Кутові з'єднання зроблені врубками у простий замок з двобічним вирізом з потайним прямим шипом. П'ятистінний зруб нави і бабинця, а також вівтарна частина, покриті одним високим дахом м'яких обрисів. Над бабинцем підіймається невисока квадратна башта з бароковим завершенням. Схожа невелика баня розташована над східним зрубом. Будівлю оперізує піддашшя, яке спирається на випуски вінців зрубу. По периметру піддашшя й даху проходить профільований карниз із цільного брусу. Підлога викладена з рваних плит пісковика. Донедавна завершення церкви було вкрито бляхою, але коштами місцевої громади її зняли і поклали ґонтове покриття. Муровано-дерев'яна дзвіниця збудована у XIX або XX ст. У 1985 році змінили інтер'єр: настелили дерев'яну підлогу, стіни і стелю обшили прес-картоном, провели електрику, перефарбували трирядний іконостас. Дерев'яна каркасна дзвіниця стоїть на високому кам'яному підмурівку.[4]

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 193). В 2018 році церква визнана об'єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 070037)[5].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-63-%D0%BF#Text
  2. Сирохман, Михайло (2007). П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закрпаття (українська). Київ: Грані-Т. с. 88. ISBN 978-966-465-161-2. 
  3. Сирохман, Михайло (2000). Церкви України — Закарпаття (українська). Львів: "Мс". с. 880. ISBN 966-95739-0-4. 
  4. Сирохман, Михайло (2000). Церкви України (українська). Львів: "Мс". с. 880. ISBN 966-95739-0-4. 
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 396 Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 14 лютого 2021. 

ДжерелаРедагувати