Відкрити головне меню

Церква святого Івана Хрестителя (Чайковичі)

Церква святого Івана Хрестителя — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 1491-М)[1], у селі Чайковичі Самбірського району на Львівщині. Парафія належить до Самбірського благочиння Дрогобицько-Самбірської єпархії Української православної церкви Київського патріархату.

Церква святого Івана Хрестителя
49°35′49″ пн. ш. 23°30′55″ сх. д. / 49.59694° пн. ш. 23.51528° сх. д. / 49.59694; 23.51528Координати: 49°35′49″ пн. ш. 23°30′55″ сх. д. / 49.59694° пн. ш. 23.51528° сх. д. / 49.59694; 23.51528
Країна Україна Україна
Місто с.Чайковичі
Самбірський район
Львівська область
Конфесія Українська православна церква Київського патріархату
Єпископство Дрогобицько-Самбірська (Самбірське благочиння)
Тип церква
Тип будівлі Церква
Стиль дерев'яна архітектура
Будівництво ???—1842 роки
Основні дати:
1850 — церкву освячено
Настоятель протоієрей Василь Попович
Статус  Пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний №1491-М)

Церква святого Івана Хрестителя. Карта розташування: Україна
Церква святого Івана Хрестителя
Церква святого Івана Хрестителя
Церква святого Івана Хрестителя (Україна)
Церква святого Івана Хрестителя. Карта розташування: Львівська область
Церква святого Івана Хрестителя
Церква святого Івана Хрестителя
Церква святого Івана Хрестителя (Львівська область)

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про церкву у селі датується 1468 роком. Відомо, що потім у селі було збудовано церкву в другій половині XVII ст. У 1842 році на місці попередньої було збудовано нині існуючу дерев'яну церкву Різдва Івана Хрестителя, яка була освячена 1850 році[2].

У другій половині XIX ст. церкву підмурували та обновили. При радянській владі церкву хотіли закрити, були спроби спалити її. У 1946 році парафія перейшла на російське православ'я, таким чином церква залишилась чинною та діяла упродовж усього періоду радянської окупації.

До 1946 року церква була матірною для парафії Різдва Івана Хрестителя. До складу парафії входила дочірня церква святого Миколая — деканат Рудецький (до І світової війни — деканат Комарнянський), єпархія — Перемишльсько-Самбірсько-Сяницька УГКЦ.

У радянський період, з 1946 року парафія належала до Дрогобицького благочиння, Дрогобицько-Самбірської єпархії РПЦ, з 1959 до 1990 року — до Львівської єпархії РПЦ.

Парохи церкви

АрхітектураРедагувати

Церква дерев'яна, у плані хрещата. До вівтаря прибудовані ризниці, до бабинця — великий присінок. Традиційне для церков такого типу піддашшя відсутнє. У стінах церкви є невеликі вікна стрільчастої форми. Середхрестя нави завершує високий восьмерик з шоломовидною банею, ліхтарем та маківкою.

У 1990-их роках верх витягнули вгору, а ліхтар зробили більших розмірів. Раніше восьмерик нави був покритий бляхою, тепер його покрили пластиковою вагонкою.

На захід від церкви, навпроти її головного входу, стоїть дерев'яна чотириярусна дзвіниця, накрита шатровим дахом. Прицерковна ділянка малої площі, затиснута між сільськими вулицями та оточена деревами.

ДжерелаРедагувати

  • Слободян Василь. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 116
  • Слободян Василь. Церкви України: Перемиська єпархія. НАН України, Інститутт українознавства ім. І. Крип'якевича. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1998. 863 с. іл.
  • Шематизм греко-католицького духовеньства злучених єпархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на р. Б. 1934. Перемишль, 1934.

ПриміткиРедагувати

  1. Перелік пам'яток архітектури місцевого значення Львівської області
  2. Центральний державний історичний архів України у Львові, фонд 146 Галицьке намісництво, опис 20, справа № 1626.

ПосиланняРедагувати