Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Ратищі)

однойменні парафії і храми ПЦУ та УГКЦ у Ратищах Тернопільської области України

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Ратищах — однойменні парафії і храми греко-католицької та православної громад у селі Ратищі Тернопільського району Тернопільської области.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Ратищі)
Церкви ПЦУ та УГКЦ

Типпарафіяльна церква
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна Україна
РозташуванняРатищі
КонфесіяПЦУ, УГКЦ
Будівництво1896, 2008

CMNS: Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Давній храм є пам'яткою архітектури місцевого значення[1].

Історія парафій

ред.

Парафія існувала приблизно з 1873 року і належала УГКЦ до 1946 року, у 1991 році повернулася в її лоно.

У 1989—1990 роках громада села розкололася на дві конфесії: греко-католиків і православних. Крайні тепер належать до ПЦУ, як і старий храм (збудований 1896), який в 1946—1989 роках належав до Московського патріархату. Тому у 2008 році греко-католики збудували свою церкву. Його архітектор — Михайло Нетриб'як, жертводавці — місцеві парафіяни та парафіяни з навколишніх сіл. Храм ще не освячено.

Єпископську візитацію парафії в 1996 році здійснив владика Михаїл Сабрига. На парафії є копія Чудотворної ікони Ратищівської Матері Божої.

Парафія (храм) має статус відпустового місця, який надано на основі матеріалів духовно-світської комісії, направленої в Ратищі за дорученням митрополита Андрея Шептицького.

На греко-католицькій парафії діє Вівтарна дружина. Збудовано Хресну дорогу, каплицю чудотворних ікон, також є хрест на честь скасування панщини, фігура Матері Божої і Ісуса Христа.

Парохи

ред.
УГКЦ
  • о. Дмитро Жеребецький (1873—1893),
  • о. Филимон Тарнавський (1890—1892),
  • о. Казимир Савицький (1893—1896),
  • о. Мединський (1896—1899),
  • о. Григорій Косар (1899—1915),
  • о. Микола Кулицький (1894—1895),
  • о. Ювеналь Луцик (1915—1918),
  • о. Володимир Склепкович (1918—1928),
  • о. Михайло Бутринський (1928—1930),
  • о. Василь Лавришин (1930—1934),
  • о. Михайло Бутринський (23 квітня 1934 — 4 вересня 1934),
  • о. Михайло Ковальчук (1934—1938),
  • о. Володимир Кісь (1938—1939),
  • о. Володимир Королюк (1939—1943),
  • о. В. Грипай (1944—1946),
  • о. Михайло Симко (1946—1960),
  • о. Василь Кирильчук (1960—1966),
  • о. Софрон Юрчинський (1966—1979),
  • о. Петро Жаровський (1978—1989),
  • о. Ярослав Возняк (1989),
  • о. Михайло Пошва (1992—1994),
  • о. Володимир П'єцух (1994—1995),
  • о. Василь Кишенюк (1995—2002),
  • о. Степан Гарбіч (з 2002).
ПЦУ
  • о. Іван Осейко — нині[2].

Примітки

ред.

Джерела

ред.