Церква Святої Трійці (Троковичі)

Свято-Троїцька церква (також церква святої Трійці) — чинна дерев'яна парафіяльна церква у с. Троковичі Житомирського району Житомирської області. Пам'ятка архітектури національного значення № 27-11[1]. Парафія належить до Черняхівського благочиння Житомирської єпархії УПЦ МП[2].

Церква святої Трійці

50°23′10″ пн. ш. 28°43′08″ сх. д. / 50.3863194° пн. ш. 28.71889° сх. д. / 50.3863194; 28.71889Координати: 50°23′10″ пн. ш. 28°43′08″ сх. д. / 50.3863194° пн. ш. 28.71889° сх. д. / 50.3863194; 28.71889
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Країна  Україна
Розташування Троковичі
Оліївська сільська громада
Житомирський район
Житомирська область
Конфесія УПЦ МП
Єпархія Житомирська єпархія
Тип будівлі церква
Матеріал дерево
бляха
Будівництво 1774 — 1791
Адреса Україна, Житомирська область, Житомирський район, Оліївська сільська громада, Троковичі
Церква Святої Трійці (Троковичі). Карта розташування: Україна
Церква Святої Трійці (Троковичі)
Церква Святої Трійці (Троковичі) (Україна)
Церква Святої Трійці (Троковичі). Карта розташування: Житомирська область
Церква Святої Трійці (Троковичі)
Церква Святої Трійці (Троковичі) (Житомирська область)

Розташування ред.

Збудована на рівному відкритому місці в центральній частині села.

Історія ред.

Будівництво церкви розпочалося з того, що 1774 року на кошти місцевого священика Яновицького, поміщика Кв'ятковича зібралися громади сіл Троковичі, Некраші, Велика Горбаша, Мала Горбаша та Піщанка, щоб побудувати церкву в Троковичах — найбільшому селі, яке знаходиться в центрі території. Збудували церкву у 1791 році в ім'я Святої Трійці.

У 1896 році первинна семиверха композиція церкви була ускладнена прибудовою до південної та північної стін нави двох додаткових бічних прибудов прямокутної в плані форми, увінчаних невеликими декоративними маківками.

Щоб уберегти церкву від руйнування на початку 1930-х років, місцеві мешканці пішли на хитрість. Коли надійшов наказ знищити церкву в Троковичах, люди розібрали іконостас, поховали ікони та церковне начиння, зняли та закопали дзвони. З церкви зняли хрести і завезли у будівлю весь місцевий запас зерна. Районне керівництво пересвідчилось, що приміщення використовується як зерносховище, і скасувало наказ на руйнування.

Під час Другої світової війни приміщення церкви використовувалося як вартова вежа, неподалік розміщувався німецький обоз. Дерев'яна будівля могла легко злетіти в повітря, однак не зазнала жодних руйнувань. Тому залишилась до наших днів. І зараз ми можемо насолоджуватись співами півчих, Богослужіннями.

Архітектура та внутрішнє оздоблення ред.

 
Різьблений іконостас

Первинна композиційна основа Троїцької церкви є рідкісним різновидом семизрубового семиверхого храму, що утворився в результаті творчої переробки місцевими майстрами традиційної тричастинної схеми української дерев'яної церкви з трьома рубаними верхами, в західній і східній частинах яких були влаштовані по дві симетрично розташовані рубані башти квадратної в плані форми з невеликими однозаломними верхами. Обидві західні башти утворюють в інтер'єрі своєрідні просторові осередки бабинця і хорів (відповідно на першому і другому ярусах), а східні — використовуються як допоміжні приміщення при вівтарі (пономарні та ризниці).

Відносно просте композиційне і конструктивне рішення цих елементів відтіняє основний, тричастинний об'єм Троїцької церкви. Три головні приміщення пам'ятника перекриті розвиненими двозаломними верхами восьмигранної форми, які помітно відрізняються від бічних веж по висоті і ступеню композиційної складності. Основне місце серед декоративних елементів займає складної форми фігурний виріз у західній стіні нефа, утримуваний в центральній частині двома різьбленими стовпчиками.

У 1896 році первинна семиверха композиція храму була ускладнена прибудовою до південної й північної стін нефа двох додаткових бічних прибудов прямокутної в плані форми, увінчаних невеликими декоративними главами. Одночасно з цим західна, двоярусна частина Троїцької церкви (з бабинцем на першому і хорами на другому ярусі) була значно розширена в західному напрямі, а головний вхід споруди був акцентований високим триярусним об'ємом шатрової дзвіниці з монументальним крильцем на двох колонках. Аналогічні парадні входи були влаштовані в обох бічних прибудовах пам'ятки, отримавши в результаті ремонту 1896 року своєрідну об'ємно-просторову структуру з десятимаківковими завершенням.

Примітки ред.

  1. Церква св. Трійці 1790 р. (дерев.). Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект). — Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3
  2. Унікальна козацька церква в селі Троковичі відзначила 230-ліття

Джерела ред.

  • Церква святої Трійці. Пам'ятки архітектури та містобудування України. — К.: Техніка, 2000 р. — С. 106—107.
  • Слободян В. Дерев'яна церква св. Трійці 1791 р. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. — Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 85.
  • Переверзев Н. В. Довідкова книга про приходи і монастирі Волинської єпархії. — Житомир, 1914. — С. 33.
  • Теодорович Н. И. Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії. Т. 1. — Почаєв, 1888. — С. 97—98.

Посилання ред.