Церква Святої Покрови (Бронники)

Церква Святої Покрови
Церква Святої Покрови
50°42′29″ пн. ш. 26°05′57″ сх. д. / 50.70805° пн. ш. 26.09922° сх. д. / 50.70805; 26.09922Координати: 50°42′29″ пн. ш. 26°05′57″ сх. д. / 50.70805° пн. ш. 26.09922° сх. д. / 50.70805; 26.09922
Тип споруди християнська церква
Сучасний статус Пам'ятка архітектури місцевого значення
Розташування Україна Україна, с. Бронники_(Рівненський_район), Рівненська область
Кінець будівництва 1928 р.
Належність УПЦ
Стан діючий
Адреса с. Бронники, Рівненська область, Україна, 35330
Церква Святої Покрови (Бронники). Карта розташування: Україна
Церква Святої Покрови (Бронники)
Церква Святої Покрови (Бронники) (Україна)
Мапа
CMNS: Церква Святої Покрови у Вікісховищі

Історія та архітектура ред.

 
Краєвид на церкву

Церква Святої Покрови в с. Бронники зведена у 1928 р. за ініціативою о. Стефана Квятковьского (1890-1980). У 2016 р. надано статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

Побудована за проектом 1923 р. визначного українського архітектора С.Тимошенка.

 
Свято-Покровська церква в с. Бронники

Запроектована як взірцева для проектування і будівництва православних храмів на території Волині у міжвоєнний період. Зведена на місці храму 1754 р., який був розібраний у зв’язку з ветхістю. Західніше, неподалік від нього у 1878 р. була споруджена дзвіниця. Існуючий сьогодні храм – тризрубна будівля, вздовж головної осі якої послідовно розташовуються приміщення притвору із дзвіницею над ним, бабинець, нава та вівтар з полігональною в плані апсидою. Кожний з елементів, крім дзвіниці, в плані наближений до квадрату. Пластику форм і мальовничість силуету будівлі створюють три високі восьмерикові верхи з нахиленими досередини стінами підбанників. Бані гранчасті з легким розширенням донизу. Кожну з них, як і дзвіницю, вінчає дзвоноподібна маківка. Центральний верх триярусний, бічні – двоярусні. Загалом характер завершення церкви свідчить про впливи українського бароко XVIII ст., а також народного церковного зодчества Придніпров’я і Лівобережжя. Суттєву роль у формуванні архітектурного образу відіграють вікна різної форми та пропорцій, що підкреслюють динаміку об’єму. Архітектурне вирішення двоярусної дзвіниці дещо відрізняється від стилістики храму в цілому у зв’язку з відхиленнями від проекту в процесі будівництва. У результаті, її верхній четверик вирішений традиційно – з арочними прорізами, що закриваються глухими ставнями. Дзвіниця накрита пірамідальним дахом. Церква є унікальним втіленням уявлень І-ї третини ХХ ст. про універсальний образ українського національного храму.[1][2]

У 2016 р. ГО "Інститут українського модернізму" [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.] відзначила настоятеля церкви протоієрея Бориса Вакуліна за збереження архітектурної автентичності храму.[3]

Література ред.

  1. Переверзев Н.В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. – Житомир, 1914. – С. 335
  2. Михайлишин О.Л. [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.] Архітектура і містобудування Західної Волині 1921-1939 років: Монографія / О.Л. Михайлишин. – Рівне: Дятлик М, 2013. – С. 245-247, 253..
  3. ГО "Інститут українського модернізму". Архів оригіналу за 26 березня 2017.

Див.також ред.