Церква святого Миколая (Нахічевань-на-Дону)
Церква Святого Миколая (вірм. Սուրբ Նիկողայոս եկեղեցի) — вірменський православний храм міста Нахічевані-на-Дону. Розташовувався на розі 1-ї лінії і 1-ї вулиці Пролетарської. Церква була знесена в 1930-х роках[1].
| Церква святого Миколая | |
|---|---|
 | |
| 47°13′24″ пн. ш. 39°45′11″ сх. д. / 47.22360833002777269° пн. ш. 39.75332222002777627° сх. д.Координати: 47°13′24″ пн. ш. 39°45′11″ сх. д. / 47.22360833002777269° пн. ш. 39.75332222002777627° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Російська імперія і  СРСР, Нахічевань-на-Дону |
| Початок будівництва | 1783 |
| Належність | Вірменська апостольська церква |
  Церква святого Миколая (Нахічевань-на-Дону) (Ростовська область) | |
 | |
Історія ред.
Дерев'яна церква Святого Миколая була закладена в 1781 році і освячена 10 вересня 1783 року[2]. Це була одна з перших церков в Нахічевані-на-Дону[3]. Вулиця, на якій знаходилася церква, отримала в її честь назва Микільської (нині це вулиця Листопадова). Через деякий час замість дерев'яної церкви звели кам'яний храм, який розташовувався на північ — на розі 1-ї лінії і 1-й Успенській вулиці (нині Пролетарської)[1].
Храм мав три входи з чотириколонними портиками. Над головним (західним) входом височіла дзвіниця. Головний обсяг храму і дзвіницю вінчали класичні купола[3]. В 1862 році в храмі проходив капітальний ремонт. В кінці XIX століття купола храму були замінені традиційними вірменськими восьмигранними шатрами[3]. 28 квітня 1902 року на дзвіницю Микільської церкви був поставлений найбільший дзвін вагою 41 пудів 30 фунтів (близько 650 кг)[1].
При храмі існував вірменський цвинтар, де були поховані багато відомих городяни: депутат Ованес Абрамян, їздив до Санкт-Петербурга за указом Катерини II, міський голова Арутюн Халибян, купець Макар Айрапетян — близький друг Мікаела Налбандяна. У 1873 році в храмі хрестили майбутнього поета Оноприоса Анопьяна. У 1883 році урочисто відзначався столітній ювілей храму[1]. При храмі діяла парафіяльна початкова школа. У храмі була бібліотека, де зберігалися рукописні церковні книги на пергаменті[2].
Храм був закритий на початку 1930-х років. Будівля стали поступово розбирати[1]. Руїни храму були остаточно зруйновані після Німецько-радянської війни. На його місці побудували п'ятиповерховий житловий будинок (1-я лінія, № 56)[3].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Малаховский Е. И. Храмы и культовые сооружения Ростова-на-Дону. — Ростов-на-Дону : Издательство «NB», 2006. — 107—109 с. — ISBN 5-98155-014-7.
- ↑ а б Мкртыч Мкртычевич Чорчопьянц. Церкви города Нахичевани-на-Дону. Донской временник. Процитовано 31 серпня 2013.
- ↑ а б в г Евгений Иванович Малаховский. Нахичеванские храмы. Донской временник. Процитовано 31 серпня 2013.