Відкрити головне меню

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Львів, Левандівка)

Церква Покрови Пресвятої Богородиці — чинна мурована церква у Львові, в історичній місцевості Левандівка, що належить Українській Православній Церкві Київського Патріархату. Відзначається гармонійним пропорціями на основі триконхового плану[1] та синтезом модерністської морфології та традиціоналістської семантики, з елементами пост-модерну (дзвіниця, віконні прорізи головної бані).

Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Левандівка).JPG
49°50′39″ пн. ш. 23°58′47″ сх. д. / 49.844071° пн. ш. 23.979663° сх. д. / 49.844071; 23.979663Координати: 49°50′39″ пн. ш. 23°58′47″ сх. д. / 49.844071° пн. ш. 23.979663° сх. д. / 49.844071; 23.979663
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаЛьвів
Архітектор Роман Сивенький
Поч. будівництва 1991
Кін. будівництва 1996
Належність ПЦУ
Адреса вулиця Сяйво, 14
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Львів, Левандівка). Карта розташування: Львів
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Львів, Левандівка)
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Львів, Левандівка) (Львів)

ПередісторіяРедагувати

На місці церкви у 1923 році, за проектом Генрика Заремби, було споруджено римо-католицький костел Матері Божої Неустанної Помочі. Невелика будівля зального типу із стрімким дахом, увінчувалась маленькою гострокутною сигнатурою.

У 1936 році було прийнято рішення розібрати костел, а наступного року його передали православній громаді. З огляду на початок Другої світової війни плани демонтажу так і не були здійснені. Однак, у 1960 році в умовах комуністичної влади, будівлю розібрали.

ІсторіяРедагувати

Роботи із спорудження церкви Покрови Пресвятої Богородиці на Левандівці почались у 1991 році за сприяння тодішнього очільника Львівської Залізниці (у майбутньому міністра транспорту України) Георгія Кірпи. Архітектурний проект розробив голова Львівської обласної організації Спілки архітекторів України Роман Сивенький, з яким Кірпа співпрацював у рамках проектування ряду залізничних вокзалів Львівської залізниці. Сприяв будівництву і перший настоятель храму о. Петро Равлик. Завершення та освячення церкви відбулось у 1996 році.

Серед найбільш помітних елементів інтер'єру - ікони Нерукотворний Спас, Пресвята Трійця, ікона Божої Матері “Утоли мої печалі”, образ Богородиці “Годувальниця”, а також полотно із зображенням Страстей Христових, що створювалося впродовж двох років.[2]

АрхітектураРедагувати

Церква має центричне вирішення із домінуючим головним куполом та симетричною планувальною структурою. В основі плану триконхове вирішення, де дві бічні конхи за своїми габаритами ідентичні вівтарній апсиді. Така просторова організація підтримана вирішенням вхідної групи, що має форму ще однієї конхи (апсиди), але обернутої назовні. На стику цих чотирьох принципових елементів плану розташовані вузькі довгі вежі, увінчані куполами[a]. Ще менші вежі фланкують вхідну групу.

Оригінальним вирішенням відрізняється архітектура дзвіниці, основний об'єм якої має вигляд продовгуватого листка, що робить її стилістично близькою до мови пост-модерну (досить рідкісного у львівській архітектурі 1990-х рр.)

НастоятеліРедагувати

  • о. Петро Равлик (1991-2010)
  • о. Олексій Скородинський (з 2010)

ЗаувагиРедагувати

  1. Подібне об'ємно-просторове рішення архітектор використав у проекті своєї першої сакральної споруди - церкві в с. Зубра. Однак, у Зубрі храм був вирішений у нео-бароковій стилістиці, а у львівській церкві Покрови у монументально-модерністській.

ПриміткиРедагувати

  1. Криворучко Ю. (2008) Сакральні споруди Архітектура Львова доби Незалежності . Архітектура Львова. Час і Стилі, Львів, "Центр Європи", С.-685
  2. Храм, у якому зупиняється час, Духовна велич Львова (розповідь протоієрея О. Скородинського) Відвідано: 15.05.2018