Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Трьохізбенка)

Церква Покрова Пресвятої Богородиці — церква у Трьохізбенці, яка розташовувався на однойменній вулиці селища міського типу вулиці Артема

Церква Покрова Пресвятої Богородиці
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Трьохізбенка
Початок будівництва	1895
Кінець будівництва	1907
Належність	Православ'я
Адреса	смт.Трьохізбенка вулиця, Артема 28
Церква Покрова Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Історія церкви

Історія Свято-Покровського храму села Трьохізбенка тісно пов'язана з історією заснування і розвитку села.

Необхідність захисту південного кордону Росії змусила уряд на землях по річці Сіверський Донець поставити прикордонні пости. В ці землі з села Нижнє Салтове Білгородської губернії були перевезені "служильні люди". Вони зобов'язані були нести прикордонну службу на новозбудованій Українській оборонній линії.

В 1715 р. "служильні люди" на місці першого прикордонного городка (від слова "городити", "огорожувати") заснували село, залишивши стару назву - Трьохізбенка. Прикордонники були православними людьми. В першій половині XVIII ст. вони збудували дерев'яну церкву для богослужінь. Але ріка Донець підмивала огорожу села, а потім підмила і церкву, тому мешканці в 1765 р. заснували новий городок і перейшли на білш підвищене місце під гору.

На нове місце була перевезена і дерев'яна церква на честь ікони Казанської Божої Матері. Але з часом церква занепала.

В 1895 р. в слободі Трьохізбенка Старобільського повіту Харківської губернії розпочалось будівництво цегляного храму. Все населення слободи "від мала до велика" допомагало будувати храм. Будували 12 років.

Освячення Свято-Покровського храму відбулось 15 жовтня 1907 р. при священнику отці Нікіфорі Оршевському.

Освячення приделів храма во ім'я Святого пророка Ілії відбулось 26 і 27 листопада 1912 р. В Свято-Покровському храмі 27 років служили отець Нікіфор Оршевський і отец Микола. В 30-ті рр. XX ст. вони були репресовані.

В середины 1920-х рр. будівлю храму зайняла "оновленчеська" малочисельна громада, яку не підтримало населення Трьохізбенки. В 1935 р. Свято-Покровський храм закривають, знімають колоколи і везуть їх на переплавку на Алчевський металургійний завод. Під час переправи на паромі через Донець колоколи затонули. Після закриття в 1935 р. храм використовували під сільський клуб. Але віруюча молоь Трьохізбенки не відвідувала його. Активисти-комсомольці пригадували, що в будівлі храму вони відчцвали себе незатишно. Тут було тривожно. Одного разу, під час танців, вони почули гучний жіночий галас, в жаху всі втекли з храму, молодь вирішила, що це був галас Богородиці. Під час демонстрації фільмів в храмі зникав звук.

З розповідей старожилів села відомо, що після побудови дерев'яної церкви, в Свято-Покровському храмі було влаштовано зерносховище колгоспів "Олексієва" і "Шлях Серго".

В вересні 1943 р. після визволення Слов'яносербщини від німецько-фашистських загарбників в храмі відновлено богослужіння. Благочинний Ворошиловградського округу призначив на прихід священника отця Іоана Ткачева.

Отця Іоана змінив отець Андрій Бойко, який тривалий час служив в храмі, дуже банато зробив для його розвитку.

В кінці 1950-х рр. церковна громада за несплату податків в розмірі 24 тис. рублів була на межі розпаду. В 1959 р. завдяки зусиллям настоятеля і пожертввам вірян борг вдалося погасити.

В наступні роки в храмі служили: отець Василь Сомик, отець Петро Деркач, ієромонах Сергій (Беденко) та ін. Дуже багато зробив для зміцнення і розвитку церкви отець Іаков Лобов.

В 1980-х рр. купили в Воронежі і встановили 4 колоколи, збудували сторожку і хрестильню.

Багато сил віддали розвитку храма його прихожани: старости - Захарова Галина Семенівна, Щеголеватий Савелій Іванович, Дуліна Ганна Іванівна, регент церковного хору - Салманов Савелій Климович, Чернова Параскева Григорівна, Довженко Марія Григорівна.

З 1994 по 2001 р. настоятелем Свято-Покровського храму був отець Олександр Перепелиця. В 2001 р. призначено на служіння в храм два священослужителя - отець Олександр Міхеєв і отець Владислав Фоменко, в тому ж році була організована недільна школа під керівництвом Михеєвої Віри Вікторовни. Під час занятть в школі діти вивчають Закон Божий, історію церкви, готують вітання до свят в храмі для прихожан і священників, беруть участь в богослужіннях, хресних ходах, роблять паломництва до Києво-Печерської Лаври, Старобільський монастир, Святогорску лавру, Кисельову Балку, в місто Луганськ, до чудодійних ікон і святим мощам.

При школі діють гуртки вишивки і кулінарії. В 2006 р. відбувся перший випуск недільної школи. Зараз гуртком вишивки керує Наталія Олександрівна Міхеєва. Учні гуртка вишивають золотими і срібними нитями, канителлю, бісером, дорогоцінним камінням. Роботи учнів відзначено дипломами, про них написано статті в журналах. Вишиті їх руками хоругви, покровці, закладки для Євангелія, речі церковного вбрання демонструються на виставках в Москві, Києві, Донецьку, Санкт-Петербурзі і отримали чудові відгуки.

З 2002 р. в храме служить один священник - протоієрей Олександр Міхеєв.

В 2012 р. на церковному дворі обладнаний дитячий майданчик.

В 2013 р. встановено нову огорожу і ворота

В Зимку с 2014 р на 2015 рік церква була підверглася масованими обстрілами з боку так званої ЛНР.