Церахто Дмитро Валерійович

Дмитро Церахто; Дмитро Валерійович Церахто
	Молодший сержант
	Дмитро Церахто
Загальна інформація
Народження	22 червня 1997; смт Сартана, Донецька область, Україна
Смерть	16 січня 2023 (25 років); біля м. Бахмут, Донецька область, Україна; (поранення несумісне з життям)
Поховання	Лісове кладовище, м. Київ
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Харківський національний університет будівництва й архітектури
Псевдо	«Грек»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	3 ОШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну (2022) Битва за Ірпінь; Битва за Гостомель; Херсонський контрнаступ (2022); Битва за Бахмут; ;
Нагороди та відзнаки

Дмитро Валерійович Церахто (1997—2023) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2023, посмертно).

Життєпис ред.

Народився 22 червня 1997 у смт Сартана Донецької області^[1]. Мешкав у Харкові. Закінчив Харківський національний університет будівництва й архітектури. Працював у одній з будівельних фірм Харкова інженером-спеціалістом з металобетонних конструкцій. Захоплювався грою на гітарі, силовими видами спорту, цікавився історією.^[2]

З початком російського вторгнення в Україну вступив до лав тероборони міста Києва, потім був переведений до ССО «Азов», яку згодом було переформатовано в 3-тю окрему штурмову бригаду. Брав участь у звільненні Ірпеня та Гостомеля; Херсонщини, згодом виконував бойові завдання на запорізькому напрямку, а з січня 2023 року був направлений до Бахмута. У 3-ій ОШБр був головним сержантом, заступником командира відділення 3-ї роти; до його обов'язків входила підготовка бійців.^[3]

16 січня 2023 року виконував бойове завдання поблизу Бахмута. Під час ворожого штурму позицій сусіднього підрозділу Дмитро Церахто разом із двома побратимами рушили їм на допомогу. Дмитро з побратимами не лише втримали оборону, а й почали контратакувати ворога. У результаті було знищено щонайменше 13 противників. Під час стрілецького бою одна з куль завдала Дмитрові смертельного поранення в шию, ушкодивши артерію.^[4]

Похований у Києві на Лісовому кладовищі.

Залишилися батьки, сестра^[1].

Нагороди ред.

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (5 грудня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[5].

Примітки ред.

↑ ^а ^б Дмитро Церахто. Меморіал. Процитовано 7 грудня 2023.
↑ Військовий з Донеччини Дмитро Церахто посмертно отримав звання Герой України. Суспільне. 6 грудня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.
↑ Хвилина мовчання: згадаймо, яким був захисник з Сартани Дмитро Церахто, який загинув під Бахмутом. Вільне радіо. 27 червня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.
↑ Під Бахмутом загинув 25-річний сержант Дмитро Церахто. “Мріяв звільнити рідний Маріуполь”. Експрес. 15 липня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.
↑ Указ Президента України від 5 грудня 2023 року № 802/2023 «Про присвоєння Д.Церахту звання Герой України»

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Меморіал-1] а ^б Дмитро Церахто. Меморіал. Процитовано 7 грудня 2023.

[2] Військовий з Донеччини Дмитро Церахто посмертно отримав звання Герой України. Суспільне. 6 грудня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.

[3] Хвилина мовчання: згадаймо, яким був захисник з Сартани Дмитро Церахто, який загинув під Бахмутом. Вільне радіо. 27 червня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.

[4] Під Бахмутом загинув 25-річний сержант Дмитро Церахто. “Мріяв звільнити рідний Маріуполь”. Експрес. 15 липня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.

[5] Указ Президента України від 5 грудня 2023 року № 802/2023 «Про присвоєння Д.Церахту звання Герой України»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]