Центр по усиновленню дітей

Центр по усиновленню дітей — колишній структурний підрозділ при Міністерстві освіти і науки України; державна установа, яка сприяла влаштуванню дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян та іноземців шляхом усиновлення.

Історія ред.

Центр було створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1996 року № 380 «Питання Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти»[1].

У 2006 році Центр було ліквідовано і замість нього створено Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини як урядовий орган державного управління[2].

Завдання ред.

Головними завданнями Центру було:

  • координація діяльності відповідних органів і служб з питань усиновлення, опіки і піклування, охорони дитинства згідно із законодавством;
  • форму банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також банку даних на осіб, які бажають усиновити дітей, створення механізму їх централізованого обліку;
  • забезпечення переважного права передачі дітей на усиновлення громадянам України згідно з чинним законодавством;
  • сприяння виконанню Україною зобов'язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань усиновлення, опіки і піклування;
  • підготовка для подання Верховній Раді України, Уряду інформації про стан додержання законодавства щодо опіки і піклування, усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, громадянами України та іноземцями.

Керівники ред.

  • Тамара Кунько (1996—2002)[3];
  • Ольга Парієнко (2002—2003)[3].
  • Євгенія Чернишова (2003—2006).

Примітки ред.

  1. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1996 року № 380 «Питання Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти». Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 10 жовтня 2020.
  2. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 року № 367 «Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини». Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 10 жовтня 2020.
  3. а б По лезу ножа // Дзеркало тижня, Випуск № 20, 30 травня-6 червня 2003 р

Посилання ред.

Джерела ред.