Відкрити головне меню

Цезарівський заказник

Цезарівський — ландшафтний заказник місцевого значення, що розміщений на теренах Ніжиловицької сільської ради Макарівського району Київської області. Створений відповідно до Рішення 16 сесії Київської обласної ради 10 березня 1994 року

Ландшафтний заказник місцевого значення "Цезарівський"
Ландшафтний заказник місцевого значення «Цезарівський».jpg
50°28′36″ пн. ш. 29°35′46″ сх. д. / 50.47694397002777578° пн. ш. 29.59611130002777912° сх. д. / 50.47694397002777578; 29.59611130002777912Координати: 50°28′36″ пн. ш. 29°35′46″ сх. д. / 50.47694397002777578° пн. ш. 29.59611130002777912° сх. д. / 50.47694397002777578; 29.59611130002777912
Розташування: Україна Україна
Ніжиловичі
Макарівський район
Київська область
Найближче місто: Макарів
Площа: 475 га
Заснований: 1994
Керівна
організація:
ДП «Макарівське лісове господарство»
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Ландшафтний заказник місцевого значення "Цезарівський". Карта розташування: Київська область
Ландшафтний заказник місцевого значення "Цезарівський"
Ландшафтний заказник місцевого значення "Цезарівський"

Загальні відомостіРедагувати

Землекористувачем теренів заказника є Державне підприємство «Макарівське лісове господарство». Заказник розміщено у кварталах 2, 13, 14, 22, 23, 24, 25, 33 Ніжиловського лісництва, що відповідає адміністративним межам Ніжиловицької сільської ради.

Площа заказника 475 гектарів. Заказник є одним з найбільш заболочених серед природоохоронних об'єктів Київщини. У систему Жаб'ячих боліт входять великі озера Зубареве, Моховате, Гронне та ряд менших. До кінця 1980-х років у навколишніх лісах розміщувались секретні об'єкти, що не сприяло господарському освоєнню теренів заказника. З тих пір через болота заказника у напрямку північ-південь йде напівзруйнована дорога-дамба, яку використовують лісовози.

ОписРедагувати

На теренах ландшафтного заказника поєднуються комплекси лісів і боліт, що відповідно розміщуються на на височинах і низинах рельєфу. Відповідно до геоморфологічного поділу території лісова рослинність зосереджена на плакорних ділянках, а у заводнених котловинах містяться низинні болота евтрофного типу з багатою рослинністю. У більш високо розміщених складках рельєфу виникли болота еумезотрофного та мезотрофного типу (сфагнові). На перехідних територіях поміж лісами і болотами розрослась чорна вільха.

Серед лісів найбільш чисельними є сосново-дубові насадження та дубові насадження. Зустрічаються мішані ліси і молоді посадки, як і ділянки старого перестиглого лісу. Болота оточують перезволожені ділянки соснового лісу, у трав'яному покриві яких переважає чорниця і молінія голуба. Зустрічається рідкісний плайн колючий, що занесений до Червоної книги України. Густий деревостан переважає у сосново-дубових лісах, де у другому ярусі росте граб, зустрічається береза. У менш затінених ділянках серед підліску зустрічається ліщина. Трав'яний покрив формують бореальні та неморальні види. У більш сухих підвищених місцях домінує веснівка дволиста, а у більш зволожених зниженнях — молінія голуба. У ділянках дубового лісу сформовані асоціації дубового лісу ліщинно-рідкотравного. Поміж лісами розкидані болота різної площі, глибини, серед яких переважають евтрофні болота високотравні і осокові з угрупуваннями осоки омської і пухирчатої. На краях боліт трапляються ділянки з осокою чорною і червонокнижною осокою Буксбаума. Великі площі займають високотравні ценози рогозу вузьколистого, менші угрупування очерету. Для мезотрофних боліт характерні осоково-сфагновані ценози з осокою пухнастопладною та здутою. У невеликих заводнених ямах росте вовче тіло болотна.

Припускають, що у лісах можуть гніздитись чорні лелеки. Серед ссавців найчисельнішими є дикі свині, козулі, лосі.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати