Цегляр Яків Самійлович

радянський та український композитор
(Перенаправлено з Цегляр Яків)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Я́ків Самі́йлович Цегля́р (справжнє прізвище — Ціґлер) (* 29 лютого 1912 — 11 лютого 2008) — радянський і український композитор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1972). Народний артист України (27.01.1993).

Цегляр Яків Самійлович
Основна інформація
Дата народження29 лютого 1912(1912-02-29)
Місце народженняКиїв, Російська імперія
Дата смерті11 лютого 2008(2008-02-11) (95 років)
Місце смертіКиїв, Україна
Громадянство Російська імперія
 СРСР
 Україна
Професіїкомпозитор
ОсвітаТбіліська державна консерваторія імені Вано Сараджишвілі
ЧленствоСпілка композиторів СРСР
Нагороди
медаль «За трудову відзнаку» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.»
Народний артист України заслужений діяч мистецтв УРСР

Біографічні відомості

ред.

За походженням єврей. Народився і помер у Києві. Закінчив Київське музичне училище (1939), навчався у Київській, а закінчив Тбіліську консерваторію (1946). Був учнем П. Козицького і Г. Верьовки.

Твори

ред.
  • Опера «Єврейська трагедія»
  • оперети — «Бажаємо щастя» (1957), «Гість із Відня» (1960), «Дівчина і море» (1965), «Щасливий долі поворот» (1980),
  • музичні комедії — «Весь світ і навіть більше» (1967), «Відставний жених» (за твором Г.Квітки-Основ'яненка, 1983), «Сватання на Гончарівці» (1983);
  • вокально-симфонічні твори
    • для голосу з орк. — поема «Любов поета» (1962), кантата «Безсмертному Кобзареві» (1963, 2-а ред. 1972),
    • для колоратурного сопрано з орк. -«Концертний вальс» (1975), ораторія «Єврейська трагедія» (сл. М.Рильського і Дм. Павличка, 1991, оперний варіант «Це мої діти», 1992);
  • для симфонічного оркестру — сюїти з власних оперет і муз. комедій, вальс «Золоті вогні» (1964), ноктюрн «Зорі над Дніпром» (1969) та ін.;
  • камерно-інструментальні твори — сюїти: для струнного квартету (1944), «Струни дружби» для скрипки з оркестром;
  • для фортепіано — 2 прелюди (1971), Варіації;
  • хорові сюїти й хори;
  • романси — «Галька», «Хмільна» (обидва на сл. О.Марунич), «Безсонна ніч» (сл. Ю.Каплана, 1949), та ін.;
  • цикли пісень, сатиричних мініатюр;
  • обробки народних пісень;
  • музика до театральних вистав, кінофільмів («Блакитні дороги» (1947, у співавт.), «Я та інші» (1971), «Дівчина і море» (1981) та ін.).

Література

ред.

Посилання

ред.