Відкрити головне меню

Координати: 49°10′43″ пн. ш. 37°26′23″ сх. д. / 49.1787861° пн. ш. 37.4399889° сх. д. / 49.1787861; 37.4399889

Один з оборонних валів фортеці

Цареборисів (Бори́сів город, Но́вий Царів го́род) — город Московського царства на місці впадання річки Бахтін у річку Оскол, що існував на початку XVII століття. Один з найдавніших населених пунктів Слобідської України[1]. Заснований воєводами Богданом Бєльським і Семеном Алфьоровим у 1599 році за наказом царя Бориса Годунова як одна з головних фортець Московської держави на південних рубежах. Названий на честь царя Бориса Годунова. В умовах Смутного часу переходив на бік Лжедмитрія I (1604), брав участь в повстанні Болотнікова (1606), потім був захоплений Лжепетром (1606). В 1612 році був повністю зруйнований татарами і прийшов в запустіння.

У 1625 році царем Михайлом Федоровичем була зроблена спроба відновлення міста, що не мала успіху. У 1654 році територія в районі міста була заселена черкасами, а фортеця відновлена ​​в 1656 році. Місто пережило деяке відродження в кінці 50-початку 60-х років XVII століття, але після повстань Івана Брюховецького (1668) та Степана Разіна (1670) пережило складні часи і до кінця XVII століття прийшло в занепад і запустіння. В даний час залишки міста представлені Цареборисівським городищем, яке активно досліджується як археологічний пам'ятник[2].

ІсторіяРедагувати

ЗаснуванняРедагувати

Дискусія про дату заснуванняРедагувати

Щодо дати заснування у дослідників існують деякі розбіжності. На думку ряду російських дослідників XIX століття а, зокрема, церковного історика і богослова Філарета (Гумілевського) та історика Костянтина Щолкова, Царьов-Борисов був заснований в 1598 році[3]

Причини заснування містаРедагувати

Історики основною причиною заснування Цареборисова зазвичай вважають необхідність створення опорних пунктів для станично-сторожової служби в Дикому Полі[4]:12. Серед інших мотивів також називається прагнення пробити коридор до донських козацьких містах південного Дона (перш за все, до Раздорів), щоб відокремити орди, що кочували на схід від Сіверського Дінця від тих, що кочували в Північному Причорномор'ї, не допустити їх об'єднання та перешкодити новим руйнівним вторгненням татар та ногайців в Підмосков'є[5]:85.

При цьому історик Дмитро Багалій наприкінці XIX століття також писав, що тепер важко зрозуміти мотиви, якими керувався цар Борис при прийнятті рішення про будівництво Цареборисова[6]:43. В одному з істотних джерел з історії Смутного часу, «Новому літописця», зазначалося, що будівництво фортеці пояснюється, перш за все, не стратегічними планами, а бажанням Бориса Годунова вислати подалі від себе свого політичного противника — воєводу Богдана Бєльського, який був призначений на чолі війська, спрямованого на Оскол, і отримав завдання спорудити там оборонну фортецю.

ПриміткиРедагувати

  1. Ісаєв Т. О. Цареборисів: від заснування до утворення Ізюмського слобідського полку(укр.) // Вестник Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина. Серия: История Украины. Украиноведение: исторические и философские науки. — 2010. — Вип. 13. — № 906. — С. 91-103. — ISSN 0453-8048. Архівовано з першоджерела 12 жовтень 2013.
  2. Голубєва І. В. Цареборисівська фортеця: результати та перспективи археологічних досліджень // Святогірський альманах 2009 : збірка наукових праць. — Донецьк, 2009. — С. 8-16. — ISBN 5–7740–0853–3. Архівовано з першоджерела 10 травень 2013.
  3. Гумилевский Д. Г. (Филарет). Цареборисов // Историко-статистическое описание Харьковской епархии. — Москва, 1852. — ISBN 1852-47000901.
  4. Дяченко М. Т. Ізюм. Історико-краєзнавчий нарис. — Харків : Харківське книжкове видавництво, 1963. — 168 с.
  5. Скрынников Р. Г. Социально-политическая борьба в Русском государстве в начале XVII века. — Ленинград : Издательство Ленинградского государственого университета, 1985. — 327 с.
  6. Багалей Д. И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. — Москва : Типография Московского университета, 1887. — 571 с.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати