Хухан'є II (кит. 醢落尸逐鞮; д/н — 55) — 1-й шаньюй південних хунну в 4855 роках. Визнав зверхність Східної Хань.

Хухан'є II
Помер 55
Батько Учжулю
Брати, сестри Цюфуюді і Їфаюлюді
Діти Аньго, Хайтун-Шічжухоуді, Сюлань-Шічжухоуді і Хусє-Шічжухоуді

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Син шаньюя Учжулю. Отримав хуннуське ім'я Сутуху й китайське Бі. У 18 році шаньюй Худуерші Дао-гао призначив Сутуху югянь-жичжо-ваном ухуань (заступником начальника над ухуанями). У 20 році після вбивства сюуй-вана (офіційного спадкоємця) Ічжияси злякався, що може стати наступним, оскільки отримував фактичні права на трон. Тому перестав з'являтися у ставці шаньюя. В свою чергу Худуерші Дао-гао наказавслідкувати за Сутуху.

46 року став планувати захоплення влади в державі. У 47 році з огляду на складне становище нового шаньюя Пуну прибув до імператорського двору, де визнав зверхність Східної Хань.Зцього часу став більш відомий як князь Бі.

Шаньюй вирішив покарати зрадника, але князь Бі зібрав близько 45 тис. вершників, проти яких шаньюй мав лише 10 тис. вояків. В подальшому князь Бі зазнав поразки від Пуну, але невдовзі здобув перемогу над шаньюєм.

ШаньюйРедагувати

У 48 році князь Бі зібрав 50 тис. війська й невдовзі за підтримки китайців оголосив себе шаньюєм Хухан'є II. Натомість визнав зверхність імперії над хунну. Пуну не зміг цьому завадити. Як наслідок держава хунну розпалася на північну й південну. Наказав облаштувати священне поселення Лунси (за зразком, яке існувало в єдиній державі хунну), де здійснювали щорічні жертвоприношення.

У 49 році військо південних хунну на чолі із князем Мо, братом Хухан'є II, атакувало володіння Пуну, захопивши брата останнього — Аоцзяна — та 10 тис. полонених, 7 тис. коней і 10 тис. худоби та овець. За цим 2 князя північних хунну перейшли на бік Хухан'є II. Проте невдовзі Аоцзян втік, разом з ним пішло на північ 30 тис. хунну.

50 року за наказом імператорського уряду переніс свою став кудо Уюаня, на захід Ордосу. Того ж року відбив напад Пуну. Імператор Ґуан У відправив Хухан'є II багаті дарунки, зокрема золоту печатку з пурпуровими шнурами, карету, 10 тис. парчі, шовку і бавовни, 25 тис. лантухів висушеного рису, 36 тис. голів худоби. південному шаньюю дозволили забрати одного сина зкитайської служби, відправши натмоість іншого. На новий 51 рік імператор відправив шаньюю 1 тис. шматків шовку, 4 шматки парчі, 5 кг золота, спецій, фруктів.

Змінив родинне прізвище з Люань на Хейлянь. Реформував систему титулів: «перші 4 роки» стали східний тукі-ван (спадкоємець), за ним йшли східний гулі-ван, західні тукі=ван і західний гулі-ван; «другі 6 років»: східний і західний жичжо-вани, веньюйді-ван, чжанцзян-ван. Всі ці посади займали брати і сини шаньюя. Іншим родам хунну давали титули східний і західний гудухоу, східний і західний шічжогудухоу. Зменшив вплив титулів й посад цзюйкюй, данху і даюй.

Протягмо 52—55 років відбувалися постійні сутички з північними хунну. При цьому Хухан'є II отримував постійну допомогу харчами від імперії. Помер 55 року. Йому спадкував брат Мо, що змінив ім'я на Цюфуюді.

ДжерелаРедагувати

  • Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell
  • Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press
  • Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press
  • Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill