Сюлань-Шічжухоуді

Сюлань-Шічжухоуді (кит. 伊屠於閭鞮; д/н — 93) — 8-й шаньюй південних хунну в 8893 роках.

Сюлань-Шічжухоуді
Помер 93
Батько Хухан'є II
Брати, сестри Хусє-Шічжухоуді, Хайтун-Шічжухоуді і Аньго
Діти Фенхоу

ЖиттєписРедагувати

Син шаньюя Хухан'є II. При народженні отримав ім'я Туньтухе. 88 року спадкував стриєчному братові Їту-Юлюйді. 89 рокувирішив скористатися складнощами північнихї хунну, щоб остаточно їх підкорити. Його в цьому підтримала регентша — імператриця Доу. Тому шаньюй з 30 тис. хунну запідтримки 8-тисячного ханьського війська рушив проти Північного шаньюя. Той зазнав поразки й втік на північ. Священе місце лунчен було захопленой спалено, чим знищено конкурента відповідного міста південних хунну — Лунсі. 200 тис. підданих Північного шаньюя здалися військам Сюлань-Шічжухоуді.

У 90 році військо південних хунну на чолі із східних гулі-ваном Шицзі завдав нової поразки північному шанюю, захопивши його ставку у верхів'ях Орхону. Як наслідок було приєднано значну територію з тисячами північних хунну. Тепер під владою Сюлань-Шічжухоуді перебувало майже 240 тис. осіб, з яких 50 тис. були вояками. Тому імператорський уряд призначив ще одного дуляо-гянгюню (урядника над південними хунну).

Втім побоючись посилення Сюлань-Шічжухоуді, що мав намір відновити єдність держави хунну, китайці у 91 році признали шаньюєм півночі Ючуцзяня. Але після загибелі останнього у 93 році практично усі північні хунну опинилися під владою Сюлань-Шічжухоуді. Того ж року він помер. Владу спадкував стриєчний брат Аньго.

ДжерелаРедагувати

  • Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell
  • Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press
  • Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press
  • Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill