Хумаравейх ібн-Ахмед

Абу'л-Джейш Хумаравейх ібн-Ахмед ібн-Тулун (*أبو الجيش خمارويه بن أحمد بن طولون‎, 864 —18 січня 896) — емір Єгипту та Сирії у 884—896 роках.

Хумаравейх ібн-Ахмед
Gold dinar of Khumarawayh ibn Ahmad.jpg
Народився 864(0864)
м. Самарра
Помер 18 січня 896
аль-Катай
Країна Держава Тулунідів
Національність тюрок
Діяльність військовий керівник, правитель
Знання мов турецька
Титул емір
Посада емір
Термін 884—896 роки
Попередник Ахмед ібн-Тулун
Наступник Джейш ібн-Хумаравейх
Конфесія іслам
Рід Тулуніди
Батько Ахмед ібн-Тулун
Мати Мейяз
Брати, сестри Шейбан ібн-Ахмед
Діти Джейш ібн-Хумаравейх
Гарун ібн-Хумаравейх
Катр аль-Нада

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Тулунідів. Син Ахмед ібн-Тулуна та рабині-наложниці Мейяз. Народився у 864 році у Самаррі, під час служби батька в гвардії халіфа іаль-Мутасіна. Того ж року разом з батьками перебирається до Єгипту.

У 878 році після придушення змови старшого брата аль-Аббаса, його батько Ахмед ібн-Тулун оголосив Хумаравейха своїм спадкоємцем. У 884 році після смерті батька стає еміром та володарем Єгипту. Того ж року прихильники Аббасидів вирішили відновити контроль останніх над Сирією та Єгиптом. Аббасидські війська на чолі із Ісхаком ібн-Кундахом та Ібн Абі'л-Саджем вдерлися до Сирії. Незважаючи на відчайдушний спротив війська Хумаравейх ібн-Ахмеда залишили Дамаск.

У 885 році війна Хумаравейха з Аббасидами відновилися, внаслідок поразок від останніх війська Тулунідів повністю залишили Сирію. Втім, скориставшись сварками серед своїх супротивників, Хумаравейх ібн-Ахмед перейшов у наступ. У вирішальній битві 6 квітня 885 року при Тавахіні війська Тулунідів завдали нищівної поразки аббасидському війську на чолі з Аб'ул-Аббасом (майбутнім халіфом аль-Мутадідом). Після цього Хумаравейх зумів швидко відновити владу над Сирією.

При цьому емір намагався налагодити гарні стосунки з Багдадським халіфом. Тривалі перемовини завершилися угодою у 886 році, відповідно до якої Хумаравейх ібн-Ахмеда визнано еміром Єгипту та Сирії, з правом передати владу своїм нащадкам.

Слідом за цим Хумаравейх продовжив політику батька з розширення своїх володінь. До 890 року він зумів підкорити область аль-Джазіру в північній Месопотамії та встановити зверхність над арабським еміром Тарса. Тоді ж приєднано Хіджах, Ємен та Нубію.

У 893 році новий халіф аль-Мутадід підтвердив володіння Хумаравейха над Єгиптом та Сирією в обмін на щорічну данину в 300 тис. динарів та виплати додатково 200 тис. динарів боргу, передачі халіфу області аль-Джазіри. У 895 році з метою зміцнення свого становища видав свою 12-річну доньку Катр аль-Наду за халіфа аль-Мутадіда, як весільний подарунок останній отримав 1 млн динарів.

Водночас Хумаравейх ібн-Ахмед у 890-х роках здійснив низку проектів зі зведення численних палаців для себе, синів та наложниць. Розкішні будови та численні грошові подарунки війську з боку еміра значно спорожнили скарбницю цього володаря. Тоді ж значної ваги набув Алі ібн Ахмад аль-Maдхарай, очільник податкового відомства.

18 січня 896 року Хумаравейха було вбито одним зі слуг. Це призвело до послаблення династії Тулунідів. Владу успадкував син Джейш ібн-Хумаравейх.

ДжерелаРедагувати

  • Robinson, Charles F. The New Cambridge History of Islam, Volume I: The Formation of the Islamic World, Sixth to Eleventh Centuries. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 305—359. ISBN 978-0-521-83823-8.