Відкрити головне меню

Хуго Беккер (нім. Hugo Becker; 13 лютого 1863, Страсбург — 30 липня 1941, Грюнвальд) — німецький віолончеліст, композитор і музичний педагог. Син Жана Беккера.

Хуго Беккер
Hugo Becker BNF.jpg
Основна інформація
Дата народження 13 лютого 1863(1863-02-13)[1] або 13 лютого 1864(1864-02-13)[2]
Місце народження Страсбург[2]
Дата смерті 30 липня 1941(1941-07-30)[2][1]
Місце смерті Geiselgasteig[d], Грюнвальд, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія, Третій Рейх
Громадянство Німеччина
Професії композитор, музичний педагог, віолончеліст
Файли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Вчився грати на скрипці у свого батька, потім перейшов на віолончель, навчаючись спершу у Мангеймського музиканта Канута Кундінгера, потім у Луїса Шпітцера, товариша свого батька по Флорентійському квартету. До 15 років Беккер вже грав на віолончелі в Мангеймському придворному оркестрі[3], з 17 років виступав у складі сімейного фортепіанного квартету на чолі з батьком (партію альта грав його брат Ганс, партію фортепіано — їх сестра Жанна).

Надалі він навчався у Альфредо Піатті, Жюля де Сверта та Фрідріха Грюцмахера[3], не будучи формально учнем Карла Давидова, він, на думку сучасників, зазнав його помітний вплив. Широко гастролював по Європі (в тому числі в Росії в 1891, 1897 та 1902 роках) і США, грав у фортепіанному тріо разом з Ферруччо Бузоні та Еженом Ізаї[3], пізніше — разом з Артуром Шнабелем та Карлом Флешем[4].

З 1884 року був першим віолончелістом в оркестрі Франкфуртської опери і викладав у франкфуртській консерваторії Хоха, грав у відомому Франкфуртському тріо (разом, зокрема, з піаністом Джеймсом Квастом).

З 1902 року Беккер був професором Стокгольмської академії музики, з 1909 — Берлінської Вищої школи музики[4]. Серед відомих учнів Беккера — Енріко Майнарді, Пауль Грюммер, Григорій П'ятигорський, Борис Гамбург.

Творчий доробокРедагувати

Беккер — автор концерту для віолончелі з оркестром, сюїти «З життя лісовика» (нім. Aus dem Leben des Waldschrat), інших творів для віолончелі, а також книги «Механіка і естетика віолончельної гри» (нім. Mechanik und Ästhetik des Violoncellospiels; 1929, спільно з фізіологом Даго Ринаром).

ПриміткиРедагувати

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11610368X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. а б в Hugo Becker, Cellist. Internet Cello Society. Процитовано 2007-05-26. 
  4. а б Artur Schnabel: Musiker 1882—1951, page 19-21, pub: Archives of the Academie der Künste / Wolke Verlag, 2001


ПосиланняРедагувати