Хуан Біньхун (黄宾虹, 27 січня 1865 —25 березня 1955) — китайський художник та мистецтвознавець.

Хуан Біньхун
Huang Binhong.JPG
Народився 27 січня 1865(1865-01-27)
Цзіньхуа
Помер 25 березня 1955(1955-03-25) (90 років)
Ханчжоу
Країна Flag of China (1862–1889).svg Династія Цін
Flag of the Republic of China.svg Республіка Китай
Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Місце проживання
Діяльність художник, мистецтвознавець
Alma mater Jinan Universityd
Знання мов китайська[1]
Заклад National Chi Nan Universityd
Посада член комітету Народної політичної консультативної ради КНРd

ЖиттєписРедагувати

Народився 1865 року у м.Цзіньхуа (провінція Чжецзян). Батько Біньхуна був купцем й поціновувачем мистецтва. Він привів інтерес до живопису своєму синові. У 1888 році батько Хуана збанкрутував й родина перебралася до м.Шесянь (провінція Аньхой). Тут став навчатися живопису. Він також почав збирати стародавні печатки та вивчення написи на бронзі та камені.

З часом Хуан Біньхун брав участь у революційній діяльності. Коли він був викритий в 1907 році, то втік до Шанхаю, де протягом двох десятиліть викладав та працював видавцем і редактором різноманітних художніх книг і журналів, зокрема був директором Шанхайського музею. Водночас займався викладацькою діяльністю. Серед його учнів був, зокрема й майбутній відомий художник Лінь Саньчжі. У 1937 році він переїхав до Пекіна, де він працював у Виставковому центрі старожитностей, де робив оцінки картин для уряду. Під час евакуації до Чунціна (під час японо-китайської війни) був професором Національного педагогічного університету.

Після війни — у 1945 році влаштовує персональну виставку. У 1948 році переїздить до Ханчжоу. У 1949 році стає викладачем Східнокитайського відділення Союзу китайських художників, заступником голови Центральної академії витончених мистецтв. В останні роки життя мешкав й працював у м. Ханчжоу, де й помер 25 березня 1955 року.

ТворчістьРедагувати

Живопис Хуан Біньхуна досяг зрілості в 1930—1940-ї роки. Здебільшого спеціалузвався у зображені пейзажів та ландшафтів. У своїх творах цього періоду, Хуан виступав нащадком традицій династій Тан і Сун. При цьому значно їх осучаснив. На основі вивчення цих традицій у 1934 році написав твір «Хуафа яочжі» («Основи живопису»), в якому він пояснив 5 способів використання пензля та 7 способів використання чорнила. Він вивів свій стиль з ретельного вивчення китайських традицій і природи. Хуан Біньхун був одним з перших, хто вказав на значення Сіньанської школи живопису в своїх наукових працях.

Окрім «Хуафа яочжі» питанням живопису Хуан присвятив ще низку паць з мистецтвознавства, зокрема «Особливості стародавнього живопису», «Нариси з історії китайського живопису».

Незважаючи на вплив стародавнього живопису, деякі з його картин методи, особливо його експерименти зі світлом, використання пензля і фарби, зійшлися із західним імпресіонізмом і модернізмом.

Він також розробив новий каліграфічний стиль, що увібрав в себе досвід минувшини, утворюючи пишний і багато об'єднуючий стиль.

ДжерелаРедагувати

  • Josef Guter: Lexikon zur Geschichte Chinas. Sieben Jahrtausende im Überblick. Marix-Verlag, Wiesbaden 2004, ISBN 3-937715-40-1.
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.