Хуана Мануела Горріті
Хуа́на Мануе́ла Горрі́ті (ісп. Juana Manuela Gorriti; 15 червня 1818, Росаріо-де-ла-Фронтера[en], Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати — 6 листопада 1892, Буенос-Айрес, Аргентина) — аргентинська і перуанська письменниця і журналистка. Перша леді Болівії (1848—1855).
| Хуана Мануела Горріті | ||||
|---|---|---|---|---|
| ісп. Juana Manuela Gorriti | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | ісп. Juana Manuela Gorriti Zuviría | |||
| Народилася |
15 червня 1818[1][2][3] Росаріо-де-ла-Фронтераd, Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати | |||
| Померла |
6 листопада 1892[2][3] (74 роки) Буенос-Айрес, Аргентина | |||
| Поховання | Реколета | |||
| Країна | Аргентина | |||
| Діяльність | письменниця, журналістка | |||
| Батько | José Ignacio de Gorritid | |||
| У шлюбі з | Мануель Ісідоро Бельсу | |||
| Діти | Mercedes Belzú de Doradod | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Хуана Мануела Горріті у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Біографія ред.
Народилася в родині заможного землевласника, державного та громадського діяча, губернатора Хосе Ігнасіо де Горріті. З 1831 року разом із сім'єю жила у вигнанні в Болівії, бідувала. Там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком на той час капітаном болівійської армії, майбутнім президентом Болівії Мануелем Ісідоро Бельсу в 1848—1855 роках.
Навчалася в монастирі, переїхала до Ла-Паса, де у 15-річному віці вийшла заміж за Мануеля Ісідоро Бельсу. У пари було троє дітей.
Згодом Хуана Горріті переїхала з Болівії до Перу, де зайнялася літературною діяльністю. Вчителювала, започаткувала школу. У Лімі, де вона жила, стала відомою, впливовою журналісткою. Друкувалася в престижній газеті El Comercio, Revista de Lima.
Була активною феміністкою, що відбивалося у багатьох її журнальних статтях. У своїх публікаціях закликала та надихала жінок брати на себе сучасні гендерні ролі, які були більш поширеними в Європі та Північній Америці. Прагнула, щоб жінки були почуті, здобули освіту і не боялися йти проти застарілих норм.
Їй приписують створення на початку ХІХ століття страви Сальтенья.
Померла 6 листопада 1892 року в Буенос-Айресі. Спочатку була похована на цвинтарі Реколета, згодом її рештки було перенесено до Патеону у Кафедральному соборі міста Сальта.
Вибрані твори ред.
Авторка низки романів та збірок оповідань.
Романи ред.
- El pozo de Yocci (1869)
- Oasis en la Vida (1888)
- La tierra natal (1889)
- Álbum de un peregrino
- La Quena
Збірники оповідань ред.
- Sueños y realidades (1865)
- Panoramas de la vida (1876)
- Misceláneas (1878)
- El mundo de los recuerdos (1886)
Пам'ять ред.
- Ім'я письменниці носить низка шкіл в Аргентині.
Примітки ред.
- ↑ http://catalogo.bn.gov.ar/F/?func=direct&doc_number=000032389&local_base=BNA10
- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ а б FemBio database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.