Христіан Еренфрід фон Вайгель

німецький ботанік, міколог, хімік

Христіан Еренфрід фон Вайгель (нім. Christian Ehrenfried von Weigel[6][7][8] або нім. Christian Ehrenfried Weigel[6][7][9], 2 травня 17488 серпня 1831) — німецький[7][9][10] ботанік[7], професор ботаніки[7][8][10], міколог[6], хімік[7], професор хімії[7][8], а також лікар[7] та доктор медицини[9][8].

Христіан Еренфрід фон Вайгель
нім. Christian Ehrenfried von Weigel
VonWeigel.jpg
Народився 24 травня 1748(1748-05-24)[1][2]
Штральзунд, Німеччина[1]
Помер 8 серпня 1831(1831-08-08)[1][2] (83 роки)
Грайфсвальд[1]
Поховання Старий цвинтар у Грайфсвальді
Місце проживання Священна Римська імперія Священна Римська імперія
Країна Flag of the Kingdom of Prussia (1803-1892).svg Королівство Пруссія
Діяльність хімік, птеридолог, фармаколог, ботанік, викладач університету, міколог
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь ботаніка, мікологія, хімія, медицина
Заклад Грайфсвальдський університет
Науковий керівник Йоган Хрістіан Еркслебен[3]
Аспіранти, докторанти Карл Асмунд Рудольфі[4]
Членство Леопольдина і Шведська королівська академія наук
Нагороди
орден Червоного орла 3-го класу

CMNS: Христіан Еренфрід фон Вайгель у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Христіан Еренфрід фон Вайгель народився у місті Штральзунд 2 травня 1748 року[8].

Вайгель був директором ботанічного саду Грайфсвальда[9]. Христіан Еренфрід фон Вайгель був членом Шведської королівської академії наук[9].

Він вів листування з видатним шведським вченим Карлом Ліннеєм[9]. Його листування з Карлом Ліннеєм тривала з 17 травня 1768 року до 28 лютого 1774 року[9].

У 1775 році він був професором хімії та ботаніки в Університеті Грайфсвальда[8].

Христіан Еренфрід фон Вайгель помер у місті Грайфсвальд 8 серпня 1831 року[8].

Наукова діяльністьРедагувати

Христіан Еренфрід фон Вайгель спеціалізувався на папоротеподібних, насіннєвих рослинах та на мікології[6].

ПублікаціїРедагувати

  • Observationes chemicae et mineralogicae II Partes (Gottingiae 1771 et Gryphiae 1773)[8].
  • Vom Nutzen der Chemie (1774)[8].
  • Der Einfluß chemischer Kenntnisse in der Oeconomie (1778)[8].
  • Grundriß der reinen und angewandten Chemie (2 Bde. 1777)[8].
  • De calore animale (1778)[8].
  • Beiträge zur Geschichte der Luftarten (als Nachtrag zur Uebersetzung der Schriften von Lavoisier, 1784)[8].
  • Anleitung zur allgemeinen Scheidekunst (17881794)[8].
  • Magazin für Freunde der Natur-Lehre (Berlin 17941797)[8].
  • Versuch einer Geschichte des Blaserohrs und seiner Anwendung (Crelle’s Beiträge IV, 1790, V, 1791)[8].

ВшануванняРедагувати

Рід рослин Вейгела було названо на його честь[10].

Див. такожРедагувати

Список ботаніків за скороченням

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати