Християнсько-демократичний союз (Україна)

українська політична партія

Християнсько-Демократичний Союз (ХДС) — українська політична партія, створена 8 лютого 1997 року в Києві під первісною назвою «Християнсько-Народний Союз».

Християнсько-Демократичний Союз (ХДС)
Заснована / зареєстрована 8 лютого 1997 року
Штаб-квартира 00101 Україна, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 3а
Політична ідеологія Християнська демократія
Членство у міжнародних організаціях Центристський демократичний інтернаціонал, Інтернаціонал народних і християнсько-демократичний партій, Європейський Християнський Політичний Рух
Очільник партії Власійчук Петро-Андрій Михайлович
Кольори жовтий, синій
Кількість членів 30 тисяч
Кількість депутатів у ВР[1] 0
Веб-сторінка http://cdu.org.ua
Політика України
Політичні партії
Вибори

Історія Християнсько-Демократичного СоюзуРедагувати

У 2003 році відбувся VI позачерговий з'їзд, на якому до складу партії влились представники інших партій християнсько-демократичного спрямування, а саме Християнсько-демократичної партії України (ХДПУ), Української Християнсько-Демократичної партії (УХДП) і Всеукраїнського об'єднання християн (ВОХ). Делегати з'їзду ухвалили рішення про зміну назви партії на Християнсько-Демократичний Союз.

З 1998 року бере участь у парламентських та президентських виборах.

З 2001 року ХДС — активний учасник блоку «Наша Україна». У його складі в 2002 році представники партії потрапили до Верховної Ради України.

З 2 грудня 2002 року ХДС — входить до Інтернаціоналу народних і християнсько-демократичних партій.

У 2006 році бере участь у парламентських виборах у складі виборчого блоку «Наша Україна». До складу блоку також увійшли партія Наша Україна, Українська республіканська партія «Собор», Партія промисловців та підприємців, Конгрес українських націоналістів, Народний Рух України

15 квітня 2007 року на міжпартійному з'їзді політичних партій «Народна Самооборона» і Християнсько-Демократичного Союзу був створений виборчий блок «Народна самооборона» Юрія Луценка. 5 липня 2007 року до блоку долучилися інші політичні сили і блок отримав назву «Наша Україна — Народна самооборона».

12 червня 2009 року на 5-й Генеральній Асамблеї ECPM в м. Берн (Швейцарія) партію «Християнсько-Демократичний Союз» було офіційно прийнято до складу Європейського Християнського Політичного Руху[2]

У місцевих виборах 2010 року партія ХДС вперше самостійно взяла участь у виборах. За результатами виборів, депутатами органів місцевого самоврядування стало близько 320 представників ХДС. Партія ХДС мала: 2 мера (м. Біла Церква і м. Генічеськ), 35 депутатів міськрад, 64 депутати райрад, 17 сільських і селищних голів, 204 депутати сільських і селищних рад.

Друкований орган партії — газета «Християнський Демократ».

На місцеві вибори 2015 року партія ХДС йде самостійно.

ХДС оголошує, що ідеологія партії «ґрунтується на християнському розумінні людини, що дає етичну основу християнсько-демократичній політиці».

Ідеологія Християнсько-Демократичного СоюзуРедагувати

Ідеологія Християнсько-Демократичного Союзу – унікальний симбіоз, який поєднав у собі класичні цінности Християнської демократії та особливости Українського консерватизму, породивши політичну течію, метою якої є об’єднання Українства в єдиний національний суспільно-духовний Український Світ.

Ідеологічні тези:

  • ДЕМОКРАТІЯ

Християнські демократи виробили власні погляди на саме поняття демократії. Для нас демократія це не «демаґоґія», не примітивний популізм й не режим «роби, що хочеш». У центрі функціонування демократії лежить не лише персона, а – Громада. Саме Громада є первинним середовищем існування персони, а вже об’єднання Громад творить суспільство. Оскільки Громада виникає на найнижчому рівні суспільної взаємодії, вона виступає розумним виразником впорядкованих інтересів людини-персони. Тому урахування інтересів Громади є головним завданням демократії на наше переконання.

  • СОЛІДАРНІСТЬ

Для досягнення органічної взаємодії інтеґраційних та координаційних дій у суспільстві, необхідна готовність до взаємодопомоги і взаєморозуміння. Християнські демократи пропаґують й сповідують солідарність у боротьбі з несправедливістю й нерівністю, яка полягає у взаємодії та співпраці, а не у ворожнечі й ненависти. Взаємодія, співпраця та солідарність є обов’язковими умовами миру і досягнення спільного блага.

  • ПЕРСОНАЛІЗМ

Людина – персона. Права і свободи людини є найвищою невід’ємною цінністю. Особливість персоналістської концепції у нашій ХДС – полягає у тому, що надання людині рис персони наділяє її певними соціяльними обов’язками. Персоналізм пов’язує людину з її оточенням – соціумом. Персоналізм закладає основи для особливого розуміння «свободи людини», яка полягає у можливости здійснювати вільний вибір, але водночас, нести за нього відповідальність залишаючись послідовним.

  • ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Оскільки людина є персоною у певному середовищі, то вона несе відповідальність за його збереження та розвиток. Відповідальність передбачає вищість спільного блага, заради якого часто треба поступатись власними амбіціями, а часом і свободою. Згідно з Християнською демократичною ідеолоґією – тільки ціннісні люди можуть бути відповідальними.

  • СОЦІЯЛЬНА РИНКОВА ЕКОНОМІКА

Приватна власність – невід’ємна частина прав і свобод людини. Розвиток людини, включає і свободу вибору праці чи діяльности. Ідеолоґія соціяльної ринкової економіки включає: забезпечення повної зайнятости Громадян; соціяльну безпеку, соціяльну справедливість і соціяльний проґрес (шляхом проведення державою заходів щодо перерозподілу благ у формі надання соціяльної допомоги, соціяльних пенсій та прирівняних платежів, субсидій, дотацій, проґресивної шкали прибуткового податку тощо, через систему соціяльного забезпечення: пенсійне, медичне страхування, страхування по безробіттю та по догляду, від нещасного випадку; через трудове і соціальне законодавство); приватну власність на засоби виробництва й вільне ціноутворення; створення умов для конкуренції та забезпечення конкуренції (шляхом антимонопольного законодавства, законів проти недобросовісної конкуренції); свідому політику зміцнення кон’юнктури економічного зростання; політику стабільної валюти (у тому числі через незалежний емісійний центр (національний банк)); свободу зовнішньої торгівлі, валютного обміну.

  • СОЦІЯЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Ідея соціяльної справедливости посідає важливе місце в ідеолоґії Християнської демократії. Вона є необхідною умовою досягнення спільного блага. Соціяльна справедливість спрямовується на Громади, а не на окремих персон. Вона не передбачає «соціяльне урівнення», а навпаки – спрямовується на ґармонійний розвиток суспільства у цілому. Для Християнських демократів, соціяльна справедливість – це не тільки необхідність надати кожній людині те, що їй належить, але й надавати те, що належить суспільству.

  • КОММУНІТАРИЗМ

Місія людини – не особиста конкуренція з іншими, чи виконання механічних функцій, а реалізація себе, як повноправного члена природних громад – сім’я, професія, служба. Ми вважаємо, що значну роль у цьому відіграють професійні й суспільні об’єднання, саме вони сприяють розвитку горизонтальних зв’язків між людьми та зміцненню «суспільної свідомости». Захист свободи й цілісности таких об’єднань від посягань та державного контролю – завдання Християнської демократії.

  • СУБСИДІЯРНІСТЬ

Цей принцип передбачає невтручання Держави у справи Громад, якщо немає звернень від них про необхідність такого державного втручання. Християнські демократи виходять із того, що на нижчих рівнях Держави, існує краще розуміння ситуації та існуючих проблемних питань. Саме тому Громада може ефективніше вирішити свої проблемні питання, ніж це зробить Держава. Християнська демократія заперечує централізоване управління, і загалом, неґативно ставиться до тотальної діяльности Держави, яка має бути обмежена до виключних сфер. Субсидіярність не відкидає можливість втручання Держави. Але таке втручання Держави може відбуватись тільки тоді, коли Громада не може вирішити своїх проблемних питань або ж звернулась з проханням про втручання чи допомогу. Тобто субсидіярність передбачає надання допомоги Державою, а не втручання у повсякденну діяльність органів управління Громади.

  • РЕВОЛЮЦІЙНІСТЬ

Християнські демократи добре розуміють, що політика часто служить місцем для безпринципної, нечесної й неморальної взаємної боротьби. Тому вони не тільки пропаґують власні цінности, а й вміють їх відстоювати і захищати. В умовах протистояння авторитарним й тоталітарним режимам та нерівномірному розподілу світових багатств, Християнські демократи мусять бути сильними, дієвими й революційними для досягнення ефективних результатів. Революційність у першу чергу означає прагнення швидких і докорінних суспільних змін. Перемога у протистоянні із авторитаризмом і тоталітаризмом вимагає, швидких реформ спрямованих на подолання бідности й відсталости, бо тільки за таких умов суспільство зможе прийняти демократію. Тим не менше, не слід путати революційність Християнських демократів із аґресією. Християнські демократи прагнуть зникнення аґресивних авторитарних чи тоталітарних режимів та прагнуть встановлення чесних правил політичної боротьби.

  • ПОЗАКОНФЕСІЙНІСТЬ

Цей принцип християнської демократії дає їй перспективи розвитку у будь-якій частині сьогоднішнього світу. Християнські демократи відмежовуються від прямого впливу реліґії на їхню діяльність. Для них є чітким розмежування на суспільне, політичне й реліґійне. Християнські демократи діють виключно у політичній площині, де намагаються створити усім Громадам, як і усім Громадянам, рівні можливости для самореалізації. У рамках Християнських демократичних політичних сил створюються сприятливі умови для участі представників усіх реліґійних конфесій та деномінацій. У міжконфесійних конфліктах, протистояннях – Християнські демократи обстоюють ідею примирення й порозуміння. Оскільки демократія створює сприятливі можливости для мирного вирішення будь-яких суспільних проблемних питань.

Керівництво партіїРедагувати

Керівні органи партії — З'їзд та Політична рада партії ХДС. Очолює Політичну раду — Голова партії.

  • Голова ХДС — Власійчук Петро-Андрій Михайлович
  • Голова Виконавчого комітету ХДС — Луцький Володимир Ярославович

ПосиланняРедагувати