Хребет інтернету
Хребет Інтернету можна визначити як головні шляхи даних між великими, стратегічно зв'язаними комп'ютерними мережами і ключовими маршрутизаторами Інтернету. Ці маршрути даних містяться на комерційних, урядових, академічних та інших високомістких мережевих центрах, а також точках обміну Інтернет-трафіком, які обмінюються Інтернет трафіком між країнами, континентами і через океани. Постачальники послуг Інтернету, часто Tier-1-мережі[en], переправляють дані хребтом Інтернету згідно з приватно укладеними угодами про взаємозв'язок, здебільшого керованими принципами взаємобезоплатного пірингу.
Інтернет, і як наслідок його хребтові мережі, не ані покладаються на центральні контрольні чи узгоджувальні сутності, ані втілюють світові мережеві політики. Відновність Інтернету досягається його головними архітектурними властивостями, особливо помітна тут ідея розміщення якомога меншої кількості функції мережевого стану[en] і контролю в мережевих елементах, натомість доручення кінцевим точкам зв'язку більшості опрацювання для гарантування цілісності, надійності і автентифікації. На додаток, високий ступінь надлишковості сьогоднішніх мережевих сполучень і мудровані протоколи маршрутизація в дійсному часі надають альтернативні шляхи зв'язку для зрівноваження навантаги і уникання заторів.
Найбільші постачальники, відомі як Tier-1-мережі[en], мають такі всеохопні мережі, що вони не купляють транзит у інших постачальників.[1]
Інфраструктура ред.
Хребет інтернету складається з багатьох мереж, що належать різним підприємствам. Оптоволоконні стовбурові лінії складаються з в'язок багатьох волокон кабелів, щоб збільшити місткість чи пропускну спроможність. Оптоволокно залишається головним провідником для постачальників хребта Інтернету з кількох причин. Оптоволокно дозволяє швидко передавати дані і створити широку смугу пропускання, воно має порівняно низький показник загасання, що дає змогу покривати великі відстані з лише кількома повторювачами, також воно стійке до перехресних завад та інших видів електромагнітного втручання, які псують електричну передачу.[джерело?] Протоколи маршрутування в дійсному часі, надлишково вбудовані в хребет, також здатні переспрямувати трафік у разі поламки.[2]
Історія ред.
На початках Інтернету, хребтові постачальники обмінювались їхнім трафіком на спонсорованих урядом точках доступу. Це відбувалось допоки уряд не передав ці точки комерційним постачальникам.[1]
Примітки ред.
- ↑ а б Jonathan E. Nuechterlein; Philip J. Weiser. Digital Crossroads.
- ↑ Nuechterlein, Jonathan E., author. (5 липня 2013). Digital crossroads: telecommunications law and policy in the internet age. ISBN 978-0-262-51960-1. OCLC 827115552.