Хребет Ширшова
Хребет Ширшова — океанічний хребет у Беринговому морі, розташований уздовж 170—171° E.
Хребет Ширшова | ||||
57°56′00″ пн. ш. 170°44′00″ сх. д. / 57.93333333° пн. ш. 170.73333333° сх. д. | ||||
Тип | aquatic silld | |||
---|---|---|---|---|
Хребет Ширшова простягається у субмеридіональному напрямку від Олюторського півострова на 670 км S. Є підводним продовженням Олюторського хребта Коряцького нагір'я. Олюторсько-Ширшовський гірський пояс витягнутий з півночі на південь на 900 км[1] до Алеутської дуги у східній частині Берингового моря. Хребет обмежує зі сходу Командорський басейн та височіє на 2–2,5 км над навколишніми басейнами.[2]
Геологічна структура хребта, складається з ряду хаотично впорядкованих шарів тектонічних плит із кори давнього океанічного басейну. Вік північної частини оцінюється у 95 млн років, а південної — 33 млн років. Геологічна структура також відрізняється між обома частинами.
Ширина хребта Ширшова зменшується з 200 км на півночі до 25 км на півдні. У південній частині хребет змінює орієнтування на субширотне і майже змикається з хребтом Бауерса[3]. Хребет складний вулканогенними і флішевими породами крейдового періоду[4]
Хребет отримав свою назву на честь радянського вченого П. П. Ширшова, він був виявлений і досліджений під час 8-го і 16-го рейсів НДС «Витязь»[ru] (1951 і 1953 рр. відповідно)[5]
Примітки
ред.- ↑ Федорчук, 1985.
- ↑ E. V. Verzhbitsky, M. V. Kononov and V. D. Kotelkin; Plate Tectonics of the Northern Part of the Pacific Ocean; Oceanology, 2007, Vol. 47, No. 5, pp. 705—717; DOI:10.1134/S000143700705013X
- ↑ Рельеф дна Берингова моря [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.].
- ↑ Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- ↑ Алехина Г. Н., Ушакова М. Г., Агапова Г. В. Имена ученых и научных судов Института океанологии на карте Мирового океана // Природа. — 2016. — № 8. — С. 6—14.
Література
ред.- Федорчук А. В. Геология кремнисто-вулканогенных образований Олюторского хребта: часть автореферата диссертации. — Москва, 1985.