Храм Вознесіння Господнього (Новопетрівка)

Церква у с. Новопетрівка, Одеська область

Храм Вознесіння Господнього — православний храм в селі Новопетрівка (Роздільнянський район) на Одещині, пам'ятка архітектури та містобудування загальнодержавного значення.

Храм Вознесіння Господнього
Храм Вознесіння Господнього
Сучасний вигляд церкви
Сучасний вигляд церкви
47°02′41″ пн. ш. 29°53′05″ сх. д. / 47.04499000002777365° пн. ш. 29.884838000027777127° сх. д. / 47.04499000002777365; 29.884838000027777127Координати: 47°02′41″ пн. ш. 29°53′05″ сх. д. / 47.04499000002777365° пн. ш. 29.884838000027777127° сх. д. / 47.04499000002777365; 29.884838000027777127
Країна Україна Україна
Місто с. Новопетрівка (Роздільнянський район)
Конфесія Українська православна церква Московського Патріархату
Єпископство Балтська єпархія
Тип церква
Стиль класицизм
Засновник Савицький П. А.
Дата заснування 1823
Будівництво 18231825 роки
Статус  Пам'ятка культурної спадщини України
Стан цілком задовільний

Храм Вознесіння Господнього. Карта розташування: Україна
Храм Вознесіння Господнього
Храм Вознесіння Господнього
Храм Вознесіння Господнього (Україна)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

 
Бічний вигляд храму

БудівництвоРедагувати

Кам'яну церкву в ім'я Вознесіння Господнього було закладено в 1823 році, разом з заснуванням містечка Новопетрівське, Надвірним Радником Петром Андрійовичем Савицьким.

В 1825 році церква була збудована на кошти померлого поміщика Петра Савицького. Церква і дзвіниця були збудовані з каменю. Престол в ній був один в ім'я Вознесіння Господнього. Штат церковний складався із священника і псаломщика.

При церкві було 120 десятин землі, в тому числі 20 десятин неугідь[1]. Біля церкви були збодовані будинки і відведені в користування церковним служителям. Довжина садиби священника-49, а ширина — 36 квадратних саженів. Довжина садиби псаломщика — 17, а ширина 15 кв. саженів. В подвір'ї священника знаходились будівлі: флігель з кухнею, в якому розміщувалась школа грамотності, сарай з конюшнею, амбар-льодовик, два погріби. Біля будинку псаломщика був ще сарай.

На утримання церковних осіб щорічно асигнувалось для священника — 94 карбованці 8 копійок, для псаламщика — 47 карбованців, 4 копійки.

РозвитокРедагувати

Одним із описів церковного майна є опис датований 1895 роком[2], який зберігався в Херсонській Духовній Консисторії. При церкві була невеличка бібліотека, яка складалась з проповідей і творів духовних авторів, а також з єпархіальних і церковних відомостей. Книга обліку майна видана із Консисторії в 1898 році, в ній було заповнених 70 аркушів і 30 аркушів незаповнених. До церкви належало два приходських цвинтарі.

 
Хрещення новонароджених у Храмі

В 1887 році було відкрито школу грамотності, в якій вчителювала в той час, після закінчення курсу в Одеському Єпархіальному училищі, Дар'я Фролова Нестеровська, яка отримувала 10 карбованців в місяць за учбовий час та 50 карбованців від земства і церкви. Законоучителем в школі був місцевий священник. Утримання в школі було побудовано на основі параграфу 12 «Правил про піклування» в одній особі землевласника Петра Миколайовича Дмитрієва. Просфорнею була вдова священника Марія Захарівна Нестерова, яка отримувала плату 60 карбованців на рік.

До церкви, крім містечка Новопетрівське, був приход з хуторів Савицьке (8 верств), Новомайорське (7 верств), Три криниці (5 верств), Вакарського (3 вертви)та станції Веселий Кут (8 верств)[3].

У данних за 1911 рік є інформація, що в той час в штат входило два церковних служителя - священник і псаломщик, які отримували платню 300 карбованців і 100 крабованців відповідно. Священник Іоан Григорієв Ігнат'єв, 60-ти років, із вищого відділення Херсонської Духовної Семінарії, законоучитель і завідувач місцевої церковно-приходської школи (в ній навчалось 27 хлопчиків і 5 дівчаток). В священника була дружина. І.Г.Ігнат'єв був на посаді священника в Новопетрівському з 1899 року[4].

З 1914 по 1919 рік в церкві службу справляв священник Ісидір Розсковський, який до цього був фронтовим священником. Переведений з фронту(Першої Світової війни), мабуть по хворобі, так як через 5 років він помер в віці 36-ти років.

Радянська добаРедагувати

В 20 роках ХХ століття почалась кампанія закриття церков. Новопетрівська церква була закрита в 1951 році. З неї були викинуті ікони, зруйновані купол і дзвіниця. За роки Радянської влади в приміщенні церкви був і клуб, і склад, і майстерня. Без особливого догляду церва зазнала руйнування.

В роки «перебудови» люди звертались до влади, про надання дозволу на відкриття церкви. Держава вирішила передати уцілілі споруди храмів у власність церков. 16 березня 1989 року Рада в справах релігій прийняла рішення про відкриття Свято-Вознесенського храму. А вже через три тижні, 7 квітня 1989 року, на Благовіщення, відбулася перша літургія, службу вів протоієрей Володимир Мишков. Він розпочав відновлення храму.

ВідновленняРедагувати

Відновлення храму продовжив в 1999 році священник Георгій Баблюк. Більше 3-х місяців (з 10 липня по 25 вересня) в 2002 році знадобилось для того, щоб храм перекрити заново. Проводились і інші реставраційні роботи. В 2006 році була проведена зовнішня штукатурка храму, встановлена тротуарна плитка на східцях. В 2007 році проведено газифікацію, в 2008 році встановлені пластикові вікна. З 2009 року проведено воду та повну заміну електропроводки. В 2010—2011 роках проведений косметичний ремонт всередині приміщення.

9 лютого 2014 року Високопреосвященнійший Олексій Архієпископ Балтський і Ананьєвський освятив храм. З 2016 року по теперішній час проводиться розпис храму в академічному стилі з елементами гризайлю.

СучасністьРедагувати

Новопетрівський храм є пам'яткою архітектури та містобудування загальнодержавного значення в Великомихайлівському районі на Одещині. 25 січня 2005 року Новопетрівська сільська рада прийняла рішення про оформлення права власності віруючих на культову споруду. Ще потрібні кошти на повне відновлення храму. В середині храм облаштований на пожертви віруючих.

ПосиланняРедагувати

  1. Дело о предоставлении Святому Синоду сведений о количестве земельных угодий, состоящих во владении каждой церкви Херсонской епархии за 1911 год / Державний архів Одеської області: фонд 37, опись 22, дело 6847,лист 105-109.
  2. Формулярные списки Вознесенской церкви местечка Новопетровского Тираспольского уезда Катаржинского Благочинного округа за 1895 год / Государственный архив Одесской области: фонд 37, опись 4, дело 218,лист 121-127.
  3. Формулярные списки Вознесенской церкви местечка Новопетровского Тираспольского уезда Катаржинского Благочинного округа за 1895 год / Государственный архив Одесской области: фонд 37, опись 4, дело 218,лист 126
  4. Первухин В. Православные храмы Великомихайловщины.-Одесса.-Астопринт.-2007.-с.24.

ДжерелаРедагувати

  • Зарічук В. На землі моїх предків.-Одеса.-Астропринт.-2001.-с.15-17.
  • Зарічук В. Пісня джерела.--Одесса.-Астопринт.-1997.-с.14
  • Над Кучурганом.-Коломия.-ВПТ «Вік».-1996.-с.112-113.
  • Первухин В. Православные храмы Великомихайловщины.-Одесса.-Астопринт.-2007.-с.22-29.