Хосе Наполіс
Хосе Наполєс (ісп. José Nápoles; 13 квітня 1940, Сантьяго-де-Куба, Куба — 16 серпня 2019, Мехико, Мексика[1]) — Кубинський і мексиканський боксер. Чемпіон світу в напівсередній ваговій категорії (WBC, 1969—1970, 1971—1975; WBA, 1969—1970, 1971—1975). Протягом 40 років (до 2015 року ) був рекордсменом за кількістю перемог у боях за титул об'єднаного чемпіона незалежно від вагової категорії.
Хосе Наполіс  | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | Хосе Анхель Наполес (исп. Jose Angel Napoles) |
| Прізвисько | Масло (исп. Mantequilla) |
| Громадянство |
 Куба Мексика |
| Народився |
13 квітня 1940 Сантьяго-де-Куба, Куба |
| Помер |
16 серпня 2019 (79 років) Мехіко, Мексика |
| Вагова категорія |
легка, 1-а напівсередня, напівсередня, середня |
| Стійка | Правша |
| Зріст | 171 см |
| Розмах рук | 183 см |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 2 серпня 1958 року |
| Останній бій | 6 грудня 1975 року |
| Боїв | 88 |
| Перемог | 81 |
| Перемог нокаутом | 54 |
| Поразок | 7 |
У 1969 році визнаний "Боксером року" за версією журналу "Рінг" .
Професійна кар'єра ред.
Дебютував на професійному рингу 2 серпня 1958, отримавши перемогу нокаутом в 1-му раунді[2].
3 червня 1961 року переміг за очками Анхеля Робинсона Гарсию[en][3].
Втеча до Мексики ред.
В 1961 Фідель Кастро заборонив на Кубі професійний спорт, в тому числі і бокс[4][5]. У тому ж році Наполєс утік до Мексики, де й продовжив кар'єру професійного боксера[6]. Перший бій на території Мексики провів 21 липня 1962 року, здобувши перемогу нокаутом у 2-му раунді[7].
22 червня 1964 року нокаутував у 7-му раунді венесуельця Карлоса Эрнандеса[8].
3 серпня 1965 року переміг за очками екс-чемпіона світу в 1-й напівсередній вазі американця Эдди Перкинса[en][9].
Захист титулів у напівсередній вазі (1969-1970) ред.
17 жовтня 1969 року переміг за очками екс-чемпіона світу в середній вазі Еміля Гріффіта . Рахунок суддів: 9-4, 11-4, 11-3[10].
14 лютого 1970 року нокаутував у 15-му раунді американця Эрни Лопеса[en][11].
Захист титулів у напівсередній вазі (1971-1973) ред.
14 грудня 1971 року переміг за очками американця Хедгемона Льюиса[en]. Рахунок суддів: 8-7, 8-6, 9-4 [12].
28 березня 1972 року нокаутував у 7-му раунді британця Ральфа Чарльза[en][13].
10 червня 1972 року нокаутував у 2-му раунді американця Адольфа Прюітта[14].
28 лютого 1973 року вдруге у кар'єрі зустрівся з Эрни Лопесом[en]. Переміг нокаутом у 7-му раунді[15].
23 червня 1973 року переміг за очками француза Рожера Менетре[en]. Рахунок суддів: 149-139, 150-137, 150-134[16].
22 вересня 1973 року переміг за очками канадця Клайда Грея[en]. Рахунок суддів: 70-67, 71-67, 71-65[17].
Середня вага ред.
Чемпіонський бій з Карлосом Монсоном ред.
Наполі піднявся в середню вагу. 9 лютого 1974 року він зустрівся з чемпіоном світу WBC та WBA аргентинцем Карлосом Монсоном. Після 6-го раунду Наполіс відмовився від продовження бою [18].
Повернення в напівсередню вагу. Захисту титулів (1974-1975) ред.
Наполі повернувся в напівсередню вагу, в якій він як і раніше був чемпіоном. 3 серпня 1974 року вдруге зустрівся з американцем Хедгемоном Льюисом[en]. Переміг технічним нокаутом у 9-му раунді[19].
14 грудня 1974 року нокаутував у 3-му раунді аргентинця Гораціо Сальдано[20].
29 березня 1975 року переміг за очками американця Армандо Муньиса[en][21].
16 травня 1975 року Наполеса було позбавлено титулу чемпіона світу в напівсередній вазі за версією WBA . Причиною цього стала відмова Хосе вийти на бій проти пуерториканця Анхеля Эспады[en], що займає перший рядок у рейтингу WBA[22].
12 липня 1975 року вдруге зустрівся з Армандо Муньисом[en]. Для Хосе це був захист титулу чемпіона світу у напівсередній вазі за версією WBC. Чинний чемпіон виграв за очками. Рахунок суддів: 149-142, 149-139, 148-142[23].
Поразка від Джона Стрейсі та втрата титулу ред.
6 грудня 1975 року проводив захист титулу WBC у напівсередній вазі у бою проти британця Джона Стрейси[en]. Зазнав поразки технічним нокаутом у 6-му раунді[24]. Після цього пішов із боксу.
Визнання ред.
- У 1984 році включений до Всесвітньої зали боксерської слави .
- У 1990 році включений до Міжнародної зали боксерської слави[25].
Примітки ред.
- ↑ Welterweight legend Napoles dies at age 79. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.
- ↑ Aug 2, 1958.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Jun 3, 1961.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Бокс. Сборная Кубы выходит на профессиональный ринг. Архів оригіналу за 28 квітня 2013.
- ↑ Боксёры Кубы впервые за полвека выступят на профессиональном ринге. Архів оригіналу за 29 червня 2015.
- ↑ Hospitalizan a ex boxeador cubano-mexicano "Mantequilla" Nápoles. Архів оригіналу за 3 березня 2016.
- ↑ Jul 21, 1962.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Jun 22, 1964.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Aug 3, 1965.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Jose Napoles vs. Emile Griffith. Архів оригіналу за 1 квітня 2016.
- ↑ Jose Napoles vs. Ernie Lopez (1st meeting). Архів оригіналу за 12 квітня 2020.
- ↑ Dec 14, 1971.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Mar 28, 1972.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Jun 10, 1972.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Jose Napoles vs. Ernie Lopez (2nd meeting). Архів оригіналу за 12 квітня 2020.
- ↑ Jun 23, 1973. Архів оригіналу за 22 липня 2015.
- ↑ Jose Napoles vs. Clyde Gray. Архів оригіналу за 12 квітня 2020.
- ↑ Carlos Monzon vs. Jose Napoles. Архів оригіналу за 3 березня 2016.
- ↑ Jose Napoles vs. Hedgemon Lewis (2nd meeting). Архів оригіналу за 12 квітня 2020.
- ↑ Dec 14, 1974.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Mar 29, 1975.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Herald-Journal - May 17, 1975.
- ↑ Jose Napoles vs. Armando Muniz (2nd meeting). Архів оригіналу за 12 квітня 2020.
- ↑ Dec 6, 1975.[недоступне посилання з Август 2019]
- ↑ Jose (Mantequilla) Napoles. Архів оригіналу за 16 листопада 2011.
Посилання ред.
- Хосе Наполес(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
- James B. Roberts, Alexander G. Skutt. The Boxing Register: International Boxing Hall of Fame Official Record Book. — McBooks Press, 2006. — 782 с. — ISBN 1590131215.