Хорват Іван Самійлович

Хо́рват Іва́н Самі́йлович (серб. Јован Хорват; * близько 1722, Куртіч або Петроварадин — †  18 листопада (29 листопада) 1786, Нижній Салтів) — генерал-поручик, сербський полковник.

Хорват Іван Самійлович
Јован Хорват (серб.)
Народження	близько 1722 Куртіч або Петроварадин, Військовий кордон, Австрійська імперія
Смерть	18 листопада (29 листопада) 1786 Нижній Салтів, Чугуївський повіт, Харківське намісництво, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Приналежність	серб
Рід військ	кавалерія
Роки служби	1744—1762
Звання	генерал-поручик
Командування	Нова Сербія
Війни / битви	Війна за австрійську спадщину Семилітня війна
Рід	House of Horvatd
Діти	Хорват Йосип Іванович і Nikolay Horvatd

Біографія

У травні 1751 р. Хорват звернувся до російського посла у Відні графа Бестужева-Рюміна з проханням прийняти в російське підданство кілька тисяч сербів. Імператриця Єлизавета Петрівна дала згоду і у січні 1752 р. з'явилась сенатська інструкція про поселення сербів у задніпрських місцях: від гирла р. Кагарлика до р. Турії, від останньої до гирла Кам'янки, потім на верхів'я р. Березівки і далі до Дніпра. Колоністам відводили ділянки землі, видавали кошти на придбання зброї, амуніції, заведення господарства. Так з'явились нові адміністративні формування — Нова Сербія та Слов'яносербія. Царський уряд вбачав у них своєрідну «буферну зону» між землями Нової Січі та вже російськими територіями. Офіційно ж говорилося про те, що серби будуть допомагати боронити кордони від татарських набігів.

За утиски військових поселенців і різні зловживання 1762 року Іван Хорват був позбавлений уря́ду і притягнений до суду й слідства. Звинувачення підтвердилися за всіма статтями. У доповіді слідчої комісії було 16 пунктів, серед яких головніші: розтрата казенних грошей, привласнення платні офіцерів та солдатів, незаконні побори, подача Сенату брехливих відомостей про число офіцерів та солдатів. У ході слідства у грудні 1763 року було проведено перепис всього населення Нової Сербії, в якій проживало 50 028 осіб. Сербів серед них було лише 1 857 осіб, або 3,7 %, й це усіх, включаючи не тільки військових, а й жінок, дітей та старих. Спеціальний суд, призначений імператрицею, постановив засудити Хорвата до смертної кари через повішення та конфіскації всього майна. Згодом, 5 серпня 1773 року все майно полковника було віддано під управління його дружини Магдаліни Іванівни та дітей.

За іменним Указом від 1 грудня 1764 року Катерина II замінила смертний вирок засланням до Вологди під воєводський нагляд. 3 грудня 1775 року Катерина повернула генерал-поручикові всі чини та дозволила повернутися до своїх маєтків. У 1776 році генерал-поручик Хорват повернувся до свого маєтку в Нижньому Салтові, де й жив до самої смерті у 1786 році.

Джерела

• Бажова А.П. Политические и культурные отношения России с югославскими землями в XVIII в. — М., 1984. (рос.)
• Бажова А.П. Русско-югославские отношения во второй половине XVIII в. — М., 1982. (рос.)
• Ганул А.М. Адміністративні повноваження Івана Хорвата у Новій Сербії (1752–1762) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – Вип. 130. – К., 2016. – С. 18–23. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Ганул А.М. Адміністративно-господарська діяльність генерала Івана Хорвата в Новій Сербії (1751–1786) [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.] [Текст] : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02 / Ганул Антон Миколайович ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2018. – 249 c.
• Ганул А.М. Діяльність Івана Хорвата щодо гайдамацьких набігів на території Нової Сербії (1755–1761 рр.) // Дні науки історичного факультету (до 150-річчя з дня народження М. С. Грушевського). – К., 2016. – С. 333–337. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Ганул А.М. До питання про заслання новосербського генерала Івана Хорвата до Вологди та слобожанський період його діяльності (1764–1786 рр.) // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. – К., 2015. – Вип. 47. – С. 34–39. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Ганул А.М. Документи фондів Харківського намісницького та Чугуївського духовного правлінь (1786–1787 рр.) як джерело з датування смерті Івана Хорвата // Історико-краєзнавчі дослідження: традиції та інновації : матеріали II міжнародної наукової конференції. Частина II. – Суми, 2016. – С. 63–66. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Ганул А.М. Майновий стан Івана Хорвата в Новій Сербії // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя, 2016. – Вип. 45. – С. 70–74. [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Ганул А.М. Матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві як джерело з дослідження діяльності Івана Хорвата на українських землях (1752–1786) // Сімнадцяті джерелознавчі читання, присвячені 150-річчю з дня народження Михайла Грушевського. – К., 2016. – С. 157–159. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Ганул А.М. Походження сербського полковника Івана Хорвата та його діяльність до переселення на територію України // Шевченківська весна – 2015: історія. – К.: Логос, 2015. – С. 447–449. [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Ганул А.М. Церковна та освітня політика Івана Хорвата в Новій Сербії // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. – Т. 28. – К., 2014. – С. 143–153. [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Григорович В.И. Об участии сербов в наших общественных отношениях. — Одесса, 1876. (рос.)
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Жахалова Н. Усівка за часів Нової Сербії [Архівовано 18 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Кирпичёнок А.И. Сербские поселения на Украине в середине XVIII века. — СПб: Нестор, 2007. (рос.)
• Костяшов Ю.В. Генерал Иван Хорват — сербский авантюрист на русской службе (вторая половина XVIII в.) // «Славяноведение». Институт славяноведения РАН. — № 2, 2012. — С. 34-41.
• Попов Н.А. Военные поселения сербов в Австрии и России // «Вестник Европы», 1870. — Т.3. — С. 584—614. (рос.)
• Соловьёв С.М. История России с древнейших времён. — М., 1993–1994. — Кн. 12-23. (рос.)
• Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. 1730–1823. — Одесса, 1836. — Ч.1. (рос.)
• Степанова О. Серб по фамилии Хорват // «Украина-центр», 11.11.2014(рос.)
• Хевролина В.М. Из истории создания и боевой деятельности сербских воинских формирований в России в первой половине XVIII в. / Jугославске земље и Pycija у XVIII веку. — Београд, 1986. (рос.)
• Хорват-Куртиц Иван [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
• Церовић Љ. Јован Хорват — вођ прве сеобе срба у Руско царство [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Сеоба срба у Руско Царство половином 18 века. — Нови Сад, 2005. (серб.)
• Hanul A. The life of a serbian general Ivan Horvat from rise to fall (1722–1786) // Српске студиje. – Београд: Службени гласник, 2016. – Књ. 7. – С. 116–132. [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

• Хорват-Куртич Іван Самійлович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.294-296