Вікіпедія

Хемофобія

Хемофо́бія, також рідко хімофо́бія[1][2] — фобія, що породжується страхом перед хімією та хімічними речовинами. Хемофобія — один з видів технофобії.

Хемофобія є ірраціональним страхом, оскільки увесь Всесвіт складається з хімічних речовин, а хімія всього лише описує перебіг процесів у ньому. Однак через недостатню освіченість суспільство схильне вбачати у цьому лише негативний зміст. На противагу натуральним, апріорі корисним речовинам, хімічними (хімікатами) називають такі, що синтезовані штучно і нібито мають шкідливий вплив на здоров'я людини. І це не зважаючи на те, що синтетичними є велика кількість тканин, пластмаси тощо. Навіть у разі документально підтвердженої безпеки синтетичної речовини, схильні до хемофобії люди все одно надаватимуть перевагу «натуральній» альтернативі з міркувань, що вона є менш шкідливою.

Через брак інформації недовіру викликають також певні хімічні абревіатури і складні назви. Так, у 1983 році вийшла науково-жартівлива стаття про небезпечність загадкового монооксиду дигідрогену (DHMO), що «застосовується у ядерних реакторах, … сприяє ерозії ґрунту, … прискорює корозію». І хоч цією речовиною була звичайна вода, у декількох країнах проводилися обговорення щодо повної її заборони. Також вельми поширеними є дискусії довкола застосування харчових додатків із E-номерами, котрі нерідко розглядаються як шкідливі, хоча багатьом з них відповідають цілком звичні інгредієнти (наприклад, E330 — лимонна кислота, E500 — харчова сода). Цим нерідко користуються псевдонаукові ЗМІ, маніпулюючи громадською думкою і створюючи необхідну картину.

Слідування фобії змушує людей переглядати звичний спосіб життя: уникати продуктів харчування, що не визнані «органічними», ретельно перевіряти предмети вжитку на наявність шкідливих речовин, а також часто відмовлятися від необхідних ліків через наявність у них небезпечних компонентів, навіть у мізерних кількостях.

Історія ред.

Вважається, що хемофобія виникла у 1960-х роках із виходом книги американського біолога Рейчел Карсон «Мовчазна весна», в якій вона оповідала про небезпечність для здоров'я застосовуваних у сучасному сільському господарстві пестицидів, зокрема ДДТ.

Аналогічно хімічні речовини, розпорошені на орних землях або лісах або садах, довго лежать в ґрунтах, вбираються в живими організмами, переходячи від одного до іншого в ланцюзі отруєнь і смертей. Або вони загадково проникають підземними потоками, допоки не з'являться і, через алхімію повітря та сонячного світла, об'єднаються в нові форми, які вбивають рослинність, отруюють худобу і роблять невідому шкоду тим, хто п'є з колись чистих криниць.

Оригінальний текст (англ.)
Similarly, chemicals sprayed on croplands or forests or gardens lie long in soil, entering into living organisms, passing from one to another in a chain of poisoning and death. Or they pass mysteriously by underground streams until they emerge and, through the alchemy of air and sunlight, combine into new forms that kill vegetation, sicken cattle, and work unknown harm on those who drink from once pure wells.

— Р. Карсон, «Мовчазна весна»

З того часу використовувані у хімічній промисловості речовини почали все частіше розглядатися як такі, що можуть зашкодити здоров'ю та природі. Значно погіршили ставлення до хімії катастрофи у Севезо (1974) і Бхопалі (1984), а також виявлення небезпечних діоксинів у тваринних продуктах у Бельгії (1990).

Час від часу у багатьох країнах влада була змушена вдаватися до суворішого контролю за безпечністю застосовуваних хімікатів через виникнення обурень у суспільстві. Зокрема, відомий випадок, коли громадські активісти у США вимагали вилучити вакцини для дітей, у складі яких консервантом виступав ртутьвмісний тіомерсал, котрий на їхню думку спричинював у дітей розвиток аутизму. І попри те, що ртутьорганічні сполуки додавалися у незначних кількостях, а клінічні дослідження не виявили жодної кореляції між прийомом препарату і захворюванням, американська влада була змушена піти на поступки громадськості і в 2001 році вилучити його з деяких вакцин.[3]

Фізіологічні ефекти ред.

Аналогічно до інших фобій, люди із хемофобією можуть відчувати погіршення самопочуття. Симптоми, що проявляються у хемофобів під час нападу, можуть бути подібними до симптомів синдрому множинної хімічної чутливості (МХЧ). До таких симптомів належать: загальна втома і слабкість, головний біль, запаморочення, втрата концентрації, втрата пам'яті, пригнічення настрою, розлади сну, непереносимість спеки, артралгія і шкірні висипи.[4][5]

Примітки ред.

  1. ↑ Методичні рекомендації щодо викладання хімії. bibl.com.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021. ...не розуміє, не дооцінює сучасного значення хімії для всіх сфер життя людини розвивається хімофобія.
  2. ↑ Пед. вісник Науково-методичний журнал №1 (95) 2019: «Отже, виконуючи домашні експерименти в учнів підвищується пізнавальний інтересдо хімії, зникає "хімофобія".У дітей розвивається вміння робити логічне мислення та пояснювати хімічні явища, також формується дослідницька компетентність.»
  3. ↑ Vaccines Do Not Cause Autism. cdc.gov. Centers for Disease Control and Prevention. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 5 червня 2016. (англ.)
  4. ↑ Magill, Michael K., Suruda A. Multiple Chemical Sensitivity Syndrome // American Family Physician. — 1998. — Т. 58, вип. 3 (21 квітня). — С. 721—728. (англ.)
  5. ↑ The Toxicant Induction of Irritant Asthma, Rhinitis, and Related Conditions / Meggs, Willam J., editor. — Springer, 2013. — P. 12. — ISBN 978-1-4614-9044-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9044-9. (англ.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хемофобія&oldid=38457612