Відкрити головне меню


Харечко Тарас Іванович (1893(1893) — 27 листопада 1937) — комуністичний діяч, член ВУЦВК.

Харечко Тарас Іванович

Час на посаді:
4 грудня 1917 — 21 квітня 1918

Час на посаді:
1 березня 1918 — 9 квітня 1918

Час на посаді:
5 лютого 1919 — 18 березня 1919
ПопередникВасильченко Семен Пилипович

Народився1893(1893)
Михайлівка, Таганрізька округа, Російська імперія
Помер27 листопада 1937(1937-11-27)
Західний Сибір
ГромадянствоУРСР
Національністьукраїнець
Політична партіяРСДРП
ВКП(б)
Ліва опозиція
Троцькізм
Професіяекономіст[1]


Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у 1893 році в українській родині у селі Михайлівка,Таганрізької округи, Область Війська Донського.

Член РСДРП(б) з 1914 року.

Після Лютневої революції Тарас поперемінно працював на різних посадах в партійних і державних структурах. Влітку-восени 1917 він був головою Бахмутського повітового комітету РСДРП (б) і головою Виконавчого комітету Бахмутського повітового Ради також він був членом член Донецько-Криворізького обласного комітету РКП (б) . 17 грудня 1917 на першій конференції ревкомів Донбасу Тараса обрали керівником Центрального Військово-Реаолюціонного Комітету Донбасу, губернського органу влади на посаді він пробув до травня 1918 року коли Донбас зайняли німці і австрійці.

На початку березня 1918 року Тараса став начальником Штабу Червоної Гвардії Донецького басейну, на цій посаді він перебував до 1 квітня 1918 року, З 20 квітня 1918 року Харечко нетривалий час був главнокомандуючім 1-й РККА.

Після заняття України частинами Червоної гвардії під час Другої радянсько-української війни в кінці 1918 року у жовтні його обрали кандидатом у члени ЦК КП(б)У, з 6 березня 1919 року до 5 квітня 1920 він був членом ЦК КП(б)У.25 жовтня він став уповноваженим ЦК РКП (б) по Криму.

З 6 березня 1919 року і до 17 березня 1920 року Тарас був членом Організаційного бюро ЦК КП (б) України і завідувачем Військовим відділом зафронтових бюро ЦК КП (б) України.

З 22 листопада 1922 року і до 21 липня 1921 року Тараса був кандидатом в члени ЦК КП (б) України. Перебував в Донбасі на партійній роботі був відповідальним секретарем Донецького губернського комітету КП (б) України. У 1921—1922 роках — завідувач Агітаційно-пропагандистським відділом ЦК КП(б)У. З 21 липня до — 9 січня 1921 році був членом ЦК КП (б) України. С14 січня 1921 до — 4 квітня 1923 був кандидатом в члени ЦК КП (б) України. З 15 січня 1921 до — 17 жовтень 1922 був членом Організаційного бюро ЦК КП (б) України.

В середині 1920-х років Тарас покинув Україну і поїхав до Ленінграда де тимчасово виконував обов'язки завідувача Петроградським відділенням Центрархіву, згодом — член колегії, завідувач Ленінградським відділенням Центрархіву[2].

18 грудня 1927 року виключений з лав ВКП(б), залишився в Ленінграді в якому працював учителем до 1928 року поки його не заарештували.

Станом на 1935 рік жив у Астрахані, був безробітним. Заарештований за обаинуваченням у приналежності до антирадянської групи. 15 жовтня 1935 року засуджений до заслання у Західний Сибір на 3 роки[3], в поселеннях Нарим, Камінь-на-Обі.

У 1935—1936 роках проживав в Західно сибірському краї в якому наприкінці 1926 року був заарештований і незабаром 27 листопада 1937 році його розстріляли .

Згодом розстріляний. Реабілітований у 1989 році.

ТвориРедагувати

  • Харечко Т. И. Накануне февральской революции в Донбассе // Летопись революции. — 1927. — № 4.
  • Т. Харечко. Из истории РСДРП в Донбассе (1906—1909 гг.), 1927, М 1? стор. 143 — 198: № 3, стор. 115—150,
  • Харечко  Т. — І Іамяти  организатора  Красной гвардии  Донбасса // Летопись революции. — 1927. — № 5-6.
  • Т. Харечко. Социал-демократический союз горнозаводских рабочих, 1925, № 3;

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати