Відкрити головне меню

Гані Абу-Ассад (араб. هاني أبو أسعد‎; нар. 11 жовтня 1961, Назарет) — палестинсько-нідерландський[1] кінорежисер, сценарист та продюсер[2][3][4]. Номінований на Премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою у 2006 за «Рай зараз» та у 2013 за стрічку «Омар».

Гані Абу-Ассад
араб. هاني أبو أسعد
Hany Abu-Assad (cropped).jpg
Дата народження 11 жовтня 1961(1961-10-11) (57 років)
Місце народження Назарет
Національність палестинець
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Палестинська національна адміністрація Палестина
Професія режисер, сценарист
Роки активності 1997 — дотепер
IMDb ID 0009463
Commons-logo.svg Гані Абу-Ассад у Вікісховищі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Гані Абу-Ассад народився 11 жовтня 1961 року в місті Назарет у заможній сім'ї, де окрім нього було ще п'ятеро дітей[2][4]. У 1981 році він емігрував до Нідерландів, де вивчав літакобудування та працював інженером за фахом.

Кар'єраРедагувати

Абу-Ассад розпочав кар'єру у кінематографі з продюсуваня документальних фільмів «Dar O Dar» для каналу «Channel 4» та «Long Days in Gaza» для «BBC».

У 1992 році Гані Абу-Ассад написав сценарій і зняв свій перший короткометражний фільм «Paper House». Цей фільм був показаний на голландському телебаченні та отримав кілька нагород на міжнародних кінофестивалях.

Наступного року Абу-Ассад виступив продюсером фільму Рашида Машараві «Комендантська година»[5]. Стрічка отримала високу оцінку та різні нагороди, включаючи приз «Золота піраміда» в Каїрі та приз «ЮНЕСКО» в Каннах.

Після другого короткометражного фільму «13-й», де він виступив як сценарист, продюсер та режисер, Абу-Ассад почав працювати над першим повнометражним проектом за сценарієм Арнона Ґрюнберґа. Фільм «14 курка» відкривав Фестиваль голландського кіно в Утрехті у 1998 році та був випущений в прокат компанією «United International Pictures».

У 2000 році Абу-Ассад та Беро Бейер заснували компанію «Augustus Film». У 2002 році Гані Абу-Ассад зняв фільм «Весілля Рани», цей проект став можливий завдяки підтримці Фонду палестинського кіно при Міністерстві культури Палестинської національної адміністрації. У стрічці описаний один день з життя молодої жінки в Єрусалимі, яка хоче встигнути вийти заміж до чотирьох годин дня. У тому ж році фільм відібрали для показу на «Тижні критиків» в Каннах, і він отримав призи на фестивалях в Монпельє, Маракеші, Бастії і Кельні.

Наступний документальний фільм Абу-Ассада «Ford Transit» (2002 р) був представлений на кінофестивалі «Санденс». У фільмі створений портрет водія таксі Форд, і з гумором показані жителі палестинських територій. Стрічка отримала премію «FIPRESCI» на кінофестивалі в Салоніках, нагороду «In the Spirit of Freedom» в Єрусалимі, спільно з фільмом «Весілля Рани» — премію Нестора Альмендрос за сміливість при створенні фільму на кінофестивалі «Human Rights» в Нью-Йорку.

У 1999 році Гані Абу-Ассад та Беро Бейер написали сценарій фільму «Рай зараз», але зняли його тільки в 2004 році у Наблусі. Світова прем'єра відбулася на «Берлінському кінофестивалі» у 2005 році, де фільм отримав нагороду «Блакитний ангел» в категорії «Найкращий європейський фільм», приз читачів «Берлінер Морґенпост» та премію «Amnesty International» в номінації «Найкращий фільм». У 2006 році фільм отримав премію «Золотий глобус» та нагороду «Independent Spirit» в номінації «Найкращий іноземний фільм» і був номінований на премію «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

У 2011 році Гані Абу-Ассад завершив роботу над кримінальним трилером «Кур'єр», де знімалися Джеффрі Дін Морган, Тіль Швайґер та Міккі Рурк.

У 2013 році режисер представив драму «Омар», історію трагічного кохання в окупованій Палестині. Фільм «Омар» отримав приз журі в спеціальній конкурсній програмі «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі в 2013 році, нагороди «Asia Pacific Screen Awards» (ASPA) 2013, та був номінований на премію Академії в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

Свій шостий повнометражний фільм «Ідол» Гані Абу-Ассад зняв у 2015 році [6][7]. Ця драма розповідає про неймовірну долю артиста Мухаммеда Ассаф, співака з сектора Газа, який у 2013 році став переможцем арабського шоу «Ідол».

У 2017 році Гані Абу-Ассад зфільмував «Гора мiж нами», яка 9 вересня 2017 року була представлена у Канаді на Міжнародному кінофестивалі у Торонто[8].

ФільмографіяРедагувати

  • 2017 — «Гора мiж нами» — режисер
  • 2015 — «Ідол» — режисер
  • 2013 — «Омар» — режисер
  • 2012 — «Кур'єр» — режисер
  • 2011 — «Не забувай мене, Стамбул» — режисер, сценарист
  • 2005 — «Рай зараз» — режисер
  • 2002 — «Весілля Рани» — режисер
  • 2000 — «Назарет 2000» — режисер
  • 1998 — «14-та курка» — режисер
  • 1998 — «Комендантська година» — продюсер
  • 1997 — «13-й» — сценарист, продюсер, режисер

ПриміткиРедагувати

  1. Hij wil gaan en hij gaat ook. NRC Handelsblad. 20 February 2006. Процитовано 26 January 2014. «Hany Abu-Assad heeft een Israëlisch en een Nederlands paspoort.» 
  2. а б Palestinian filmmakers long for home. Variety. December 17, 2011. Процитовано 2014-02-19. 
  3. Oscar nominee: People hate Israelis for a reason. Ynet. February 3, 2006. Процитовано 2014-02-26. 
  4. а б Palestinian movie, partly filmed in Israel, gets Oscar Nod. Times of Israel. January 16, 2014. Процитовано 2014-02-19. 
  5. Hany Abu-Assad. International Film Festival Rotterdam. Архів оригіналу за 2014-03-08. Процитовано 2014-03-02. 
  6. The Idol. TIFF. 28 July 2015. Архів оригіналу за 1 серпень 2015. Процитовано 28 July 2015. 
  7. Hany Abu-Assad’s ‘The Idol’ Sees Strong Sales Ahead of Toronto Premiere. Variety. 25 August 2015. Процитовано 25 August 2015. 
  8. The Mountain Between Us: Release Info ((англ.)). Internet Movie Database. Процитовано 23 серпня 2017. 

ПосиланняРедагувати