Хамбо-лама

Хамбо-лама (тиб. མཁན་པོ་བླ་མ, «старший чернець, учитель»; монг. хамба лам; бур. хамба лама) - спочатку вчене звання в школі гелуг тибетського буддизму, пізніше - настоятель монастиря. Нині також титул голови деяких регіональних буддійських організацій.

Історія ред.

Титул глави "Буддійської традиційної сангхі Росії" - Пандито Хамбо-лама (від санскр. "пандит" - вчений). Заснований у Бурятії в 1764 (бур. Бандида Хамба-лама). Найбільш відомий з них XII Пандито Хамбо-лама Ітігелов, тіло якого має феномен нетлінності. У 1919 році титул "Пандито-хамбо-лама" був на короткий час присвоєний главі тувинських буддистів Олександром Колчаком.^[1]

У 1944 році, коли після репресій у МНР був знову відкритий монастир Гандантегченлін, його настоятель, що носить титул Хамбо, став фактично головою всіх буддистів Монголії. Статус хамбо-лами Гандантегченліна, який згодом очолив Асоціацію буддистів Монголії, зберігається і донині (хоча в 2011—2012 роках посаду голови Асоціації обіймав Богдо-геген IX).

У Росії титул Хамбо також мають глави буддистів Тиви (Камби-лама) та Алтаю.

В даний час титул носять:

XXIV Пандито Хамбо-лама - Дамба Бадмаєвич Аюшеєв.
IX Камби лама - Сергій Олегович Сариглар (Його Преосвященство Гелек Нацик-Доржу).
Хамбо-лама Алтаю - Мерген Васильович Шагаєв.
Верховний (головний) Хамбо-лама (монг. тэргүүн хамба лам ) Гандантегченліна - Демберелійн Чойжамц, глава Асоціації буддистів Монголії.

Список Пандито Хамбо-лам ред.

№	Пандито Хамбо-лама	Роки	На посаді	Дацан	Резиденція
I	Дамба-Даржа Заяєв	1764—1776	12 років	Цонгольський дацан	Цонгольський дацан
II	Содномпіл Хетерхєєв	1777—1780	10 років	Цонгольський дацан	— — —
III	Лубсан-Жимба Ахалдаєв	1780—1797	17 років	Тамчинський дацан	— — —
IV	Данзан-Димчік Єшижамсуєв	1798—1809	11 років	Тамчинський дацан	— — —
V	Данзан-Гаван Єшижамсуєв	1809—1839	30 років	Тамчинський дацан	Тамчинський дацан
VI	Чойван-Доржо Єшижамсуєв	1839—1859	20 років	Тамчинський дацан	— — —
VII	Галсан-Чойроп Ванчиков	1860—1872	12 років	Тамчинський дацан	— — —
VIII	Чой Васильєв	1872—1873	1 роки	Сартул-Гегетуйський дацан	— — —
IX	Шойдор Мархаєв	1873—1876	3 роки	Ацагатський дацан	— — —
X	Дампіл Гомбоєв	1876—1896	20 років	Тамчинський дацан	— — —
XI	Чойнзон-Доржи Иролтуєв	1896—1911	15 років	Ацагатський дацан	— — —
XII	Даші-Доржо Ітігелов	1911—1917	6 років	Янгажинський дацан	— — —
XIII	Намжил Лайдапов	1917—1919	2 роки	Іройський дацан	— — —
XIV	Гуро Цирємпілов	1919—1922	3 роки	Ацагатський дацан	— — —
XV	Цингужап Банієв	1922—1925	3 роки	Тамчинський дацан	— — —
XVI	Данжа Мункожапов	1925—1932	7 років	Тамчинський дацан	— — —
XVII	Лубсан-Німа Дармаєв	1946—1956	10 років	Сартул-Булагський дацан	Іволгинський дацан
XVIII	Єши-Доржи Шарапов	1956—1962	6 років	Тамчинський дацан	— — —
XIX	Жамбал-Доржи Гомбоєв	1963—1982	19 років	Агинський дацан	— — —
XX	Жимба-Жамсо Ердинєєв	1982—1989	7 років	Агинський дацан	— — —
XXI	Мунко Цибіков	1989—1992	3 роки	Егітуйський дацан	— — —
XXII	Жамьян Шагдаров	1992—1993	1 роки	Іволгинський дацан	— — —
XXIII	Чой-Доржи Будаєв	1993—1995	2 роки	Іволгинський дацан	— — —
XXIV	Дамба Аюшеєв	с 1995	наразі	Цонгольський дацан	— — —

Див. також ред.

Дже Кхемпо - титул глави буддистів Бутану аналогічної етимології.

Література ред.

Примітки ред.

↑ Цыремпилов Н. Сангха в эпоху упадка. Реакции российских буддистов на Русскую революцию и Гражданскую войну // Государство, религия, церковь в России и за рубежом : сборник. — 2019. — Вып. 1—2 (21 апреля). — С. 357. Архівовано з джерела 9 липня 2021.

[1] Цыремпилов Н. Сангха в эпоху упадка. Реакции российских буддистов на Русскую революцию и Гражданскую войну // Государство, религия, церковь в России и за рубежом : сборник. — 2019. — Вып. 1—2 (21 апреля). — С. 357. Архівовано з джерела 9 липня 2021.

[1]