Відкрити головне меню

Олександр Петрович Фісун (нар. 23 лютого 1937(19370223), село Великомихайлівка, тепер Покровського району Дніпропетровської області — пом. 2003, Москва) — український радянський діяч, генеральний директор виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

БіографіяРедагувати

У 1955 році закінчив Рутченківський гірничий технікум Сталінської області.

У 1955 — 1959 р. — гірничий майстер, помічник начальника, начальник дільниці шахти № 29 тресту «Рутченківвугілля» комбінату «Сталіновугілля».

1959 року вступив до КПРС.

У 1959 — 1963 р. — військова служба на Тихоокеанському флоті СРСР.

У 1963 — 1967 р. — студент гірничого факультету Донецького політехнічного інституту.

У 1967 — 1973 р. — начальник дільниці, помічник головного інженера, заступник головного інженера —головний технолог шахти імені Калініна тресту «Куйбишеввугілля» Донецької області. У 1973 — 1978 р. — головний інженер шахтоуправління «Октябрське».

У 1978 — 1981 р. — технічний директор —головний інженер виробничого об'єднання «Макіїввугілля» Донецької області. У 1981 — 1982 р. — генеральний директор виробничого об'єднання «Совєтськвугілля».

У 1982 — 1986 р. — генеральний директор виробничого об'єднання «Донецьквугілля» Донецької області.

У 1986 — 1991 р. — 1-й заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У 1991 — 1993 р. — заступник президента Правління корпорації «Вугілля Росії». У 1993 — 1998 р. — заступник генерального директора і віце-президент ВАТ «Російська вугільна компанія».

3 1998 р. — заступник директора Державної установи з питань реорганізації і ліквідації нерентабельних шахт і розрізів Міністерства палива і енергетики Росії.

Член Ради директорів акціонерних товариств «Ростоввугілля» і «Тулавугілля». 3 1987 р. — голова виконавчого комітету Ради товариства гірничих інженерів вугільної галузі. 3 1996 р. — голова Правління регіональної громадської організації «Шахтарі —інваліди Чорнобиля».

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.
  • Кто есть кто в угольной промышленности России — 2000 р.