Сірникова етикетка з зображенням паровозу. Швеція, 1903 р.

Філумені́я — колекціонування сірникових етикеток, коробочок, буклетів (книжечок сірників), самих сірників та інших предметів, що пов'язані з сірниками. Колекціонерів сірникових етикеток та сірникової атрибутики називають філуменістами.

ЕтимологіяРедагувати

Слово "філуменія" (phillumeny) походить від грецького слова philos (любити) і латинського lumen (світло, вогонь). Термін був запропонований британською колекціонеркою Марджорі Еванс (Marjorie S. Evans) у травні 1943 року. Людина, яка займається філуменією, є філуменістом[1]. Ці дві форми були прийняті багатьма іншими мовами, наприклад, philuméniste, fillumenista, Filumenist.

Історія філуменіїРедагувати

 
Колекція сірникових коробок

Збирання сірникових етикеток з'явилось практично одночасно з появою перших сірникових упаковок. В деяких колекціях збереглися етикетки від «хімічних» сірників (приблизно 1810–1815 рр.). З початком масового виробництва «чиркаючих» сірників, винайдених анлійцем Джоном Волкером (John Walker) в 1826-27 рр. , колекціонування етикеток почало набувати широкого розмаху. Після Першої світової війни в різних країнах почали виникати товариства колекціонерів, почала видаватися філуменістична література. Під час Другої світової війни більшість філуменістичних товариств розпались, але після війни організувались нові. Одне з найвідоміших і найстаріших філуменістичних товариств, що діють досі — Британське товариство колекціонерів сірникових етикеток і буклетів (The British Matchbox Label & Booklet Society), об'єднує колекціонерів не тільки з Великої Британії та колишніх колоній, але й багатьох інших країн світу.

Вітчизняна філуменіяРедагувати

Колекціонування сірникових етикеток в Російській імперії з'явилось ще до початку виробництва самих сірників в ній. Російські мандрівники привозили сірникові коробки з-за кордону як свого роду сувеніри. До початку Першої світової війни в пресі вже були згадки про «величезні» (для тих часів) колекції, що містили понад 1000 екземплярів. Після революції колекціонування взагалі (і сірникових етикеток, зокрема) вважалось «буржуазними забобонами», і більшість колекцій було втрачено. Відновилось колекціонування сірникових етикеток тільки в 1930-х роках. На початку 1960-х років, філуменія була одним з шести офіційно дозволених видів колекціонування (поряд з філателією, філокартією, екслібристикою, нумізматикою і боністикою).

В кінці 1950-х — на початку 1960-х рр. в найбільших містах СРСР були створені секції філуменії (при клубах колекціонерів або, в більшості випадках, філателістів. Офіційно філуменія курувалася ВТФ — Всесоюзним товариством філателістів). Розквіт філуменії в СРСР припадає на 1960–80-ті роки, коли Балабановська експериментальна сірникова фабрика, на якій друкувалися етикетки для більшості сірникових фабрик, випускала спеціальні набори для філуменістів. Аналогічні набори випускали також і прибалтійські фабрики, що друкували свої етикетки самостійно. В кінці 1980-х виробництво наборів для колекціонерів було припинено (частково, через перехід багатьох фабрик на виробництво сірників в картонних, а не шпонкових коробках).

На сьогодні філуменістика розвивається в Україні у багатьох регіонах. Одним з найвідоміших є львівський осередок, який діє, насамперед, завдяки ентузіазму львівської географині Галини Панахид [2] [3].

Визначні філуменістиРедагувати

В Японії Тейічі Йосізава занесений до Книги рекордів Гіннеса як володар найбільшої колекції у світі. У Португалії Жозе Мануель Перейра опублікував серію альбомів для каталогізації та презентації колекцій під назвою "Phillalbum".

Мистецьке та колекціонерське значенняРедагувати

Сюжети сірникових етикеток рясніють космонавтами, трамваями, станціями метро, велосипедами, квітами, танцями, народами світу, орнаментами і музеями різних міст.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати


ЛітератураРедагувати

  • Богданов В. М. Спичечные этикетки и их коллекционирование. — М.: Связь, 1970.