Фіалко Ніна Іванівна

українська письменниця
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Фіалко Ніна Іванівна
Народилася10 вересня 1943(1943-09-10) (81 рік)
с.Косенівка Уманського району Черкаської області
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменниця
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
Жанроповідання, повість, роман
ЧленствоНаціональна спілка письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

CMNS: Фіалко Ніна Іванівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ніна Іванівна Фіалко (10 вересня 1943(19430910), с.Косенівка Уманського району Черкаської області) — українська письменниця, член ТОО Національної Спілки письменників України з 2015 року.

Життєпис

ред.

Народилася 10 вересня 1943 року в с.Косенівка Уманського району Черкаської області під час воєнного лихоліття в родині сільських інтелігентів.

У 1947 році захворіла на туберкульоз кісток. Семирічку закінчила з однією четвіркою і почала навчатися в Уманській бухгалтерській школі. Після закінчення — вступила до технікуму харчової промисловості (м. Київ). Згодом відділ хлібопекарного та кондитерського виробництва перенесли до Кам'янця-Подільського, тож спеціальність техніка-технолога здобула у Кам'янець-Подільському технікумі харчової промисловості. Після закінчення — направили на роботу в м.Тернопіль, де й працювала 35 років.

У Тернопільському управлінні громадського харчування займала керівні посади середньої ланки. Роботу свою любила і завжди до вирішення виробничих проблем підходила творчо. Кілька разів брала участь у республіканських змаганнях серед обласних управлінь громадського харчування. На конкурсах очолювала групу кондитерів області, де обов'язковою умовою мав бути і власний рецепт якогось виробу. Першого місця не займала, але завжди серед багатьох учасників була чимось відзначена (путівкою, цінним подарунком)[1].

Зараз перебуває на заслуженому відпочинку.

Відзнаки

ред.

Нагороджена:

Творчість

ред.
Дегустація книги Н.Фіалко
"Холодний вітер перемін",
Бібліотека ТНЕУ, 2 квітня 2019 року
 
Під аркою знань Бібліотеки ім.Л.Каніщенка ТНЕУ, 2 квітня 2019 р.
 
Квіти від вдячних читачів, 2 квітня 2019 р.
 
Автограф-сесія з нагоди презентації книги "Холодний вітер перемін", 2 квітня 2019 р.
 
Дегустація книги Н.Фіалко "Холодний вітер перемін": емоції, спогади, обговорення. 2 квітня 2019 р.
 
З поклоном і вдячністю..., 2 квітня 2019 р.
 
Фото на згадку. Дегустація книги Н.Фіалко "Холодний вітер перемін", 2 квітня 2019 року

Літературною діяльністю почала займатися після виходу на заслужений відпочинок. Довгою виявилася дорога до читача, бо видавці не наважувалися вкладати гроші в «розкрутку пенсіонерки». Лише після того, як перші три романи були надруковані власним коштом і отримали схвальну оцінку читачів, видавництво «НК — Богдан» запропонувало співпрацю з автором. Творчим наставником Ніни Іванівни є відомий український письменник, драматург і краєзнавець Богдан Іванович Мельничук.

Опубліковані твори

ред.
  • «Небезпечна межа» (роман, 2008)
  • «Зламані жоржини» (роман, 2008)
  • «Родинні гріхи» (роман, 2008)
  • «Повертайтесь, журавлі, додому» (роман, 2008)
  • «Дві обручки» (роман, 2009)
  • «Кохання з першого погляду» (роман, 2010)
  • «Примарне щастя» (збірка оповідань, новел, 2011)
  • «Ріка життя» (роман, 2011)
  • «Роксолана, декан і жлоби» (повість, у співавторстві із Б. Мельничуком, 2011)
  • «Гніздо для зозулі» (повісті та оповідання, 2012)
  • «Веселі канікули»  (повісті для дітей, 2013)
  • «Шукачі земного раю» (роман, 2014)
  • «Косенівка» (літературно-історичний альманах про рідне село, 2014)
  • «Коли брати стають ворогами» (повість-есей, 2015)
  • «Обірвана струна» (роман, 2016)
  • «Наречена для бразильця» (роман, 2017)
  • «Холодний вітер перемін» (роман, 2018)
  • «Літні забави» (повісті для дітей, 2019)
  • «Нерівний шлюб» (збірка повістей 2020)
  • «Колискова для Софії» (роман, 2021)
  • «Сила жіночої любові» (роман 2023)

Джерела

ред.
  1. Фіалко Ніна. Синдром війни  // Літературний Тернопіль. — 2016. — № 1.
  2. Фіалко Ніна. Косенівка // Літературно-історичний альманах про рідне село. — Видавництво «Терно-граф», 2014.
  3. Фіалко Ніна. Уривок з драми «Шлюб у підпіллі» // Вісник 15 конкурсу ім. Мирона Утриска «З вершин і низин». Т.1  — м. Турка, 2012.
  4. Фіалко Ніна. «Лихоліття» та «Чи варто вірити псові на Андрія» // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 4.
  5. Фіалко Ніна. Гніздо для зозулі // Літературний Тернопіль. — 2012. — № 2.
  6. Фіалко Ніна. Піраміда // «Літературний Тернопіль». — 2011. — № 8.
  7. Фіалко Ніна. Роксоляна, декан і жлоби (повість ч. 1.) // Літературний Тернопіль. — 2011. — № 3.
  8. Фіалко Ніна. «Доброзичливі родичі» та «Іспанська порцеляна» // Літературний Тернопіль. — 2010. — № 4.
  9. Фіалко Ніна. «Пізні яблука» і «Донька чи син?» // Літературний Тернопіль. — 2010. — № 2.
  10. Безкоровайний Є., Мельничук Б., Фіалко Н., Турчин-Оберишин Е. Жива легенда. Збірка. -Т.: Терно-граф — 2011.
  11. Про що написав Ніні Фіалко колишній фронтовик? [Текст] : [в терноп. книгарні "Є" відбулася репрезентація нових романів Н. Фіалко] / В. Семеняк // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 9 (4 берез.). — С. 7.
  12. Ніна Фіалко: "Творчий процес заволодів мною безповоротно" [Текст] : [відбулася зустріч у ZOOM письменниці Н. Фіалко з учнями Личківської ЗОШ] / І. Кравець, Т. Бучко // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 22 (2 черв.). — С. 10 : фот.
  Зовнішні відеофайли
   Ніна Фіалко в Домі книги на YouTube // Rustam Sich. — 2016. — 19 жовтня.
   Ніна Фіалко Коли брати стають ворогами на YouTube // Rustam Sich. — 2016. — 19 жовтня.
   Ніна Фіалко Ріка життя на YouTube // Rustam Sich. — 2014. — 7 лютого.

Примітки

ред.
  1. Фірмовий торт від Ніни Фіалко
  2. У Тернополі визначили лауреатів Всеукраїнської премії Братів Лепких за 2024 рік. Газета Місто. 16 грудня 2024.
  3. Ніна Фіалко стала лауреаткою престижної літературної відзнаки “Золотий письменник”

Посилання

ред.