Фюльжа́нс Б'єнвеню́ (27 січня 1852(1852-01-27), Юзель — 3 серпня 1936(1936-08-03), Париж) — французький інженер-будівельник, відомий будівництвом Паризького метро, його називали «батьком метро».

Фюльжанс Б'єнвеню
фр. Fulgence Bienvenüe
Ім'я при народженні фр. Fulgence Marie Auguste Bienvenüe
Народився 27 січня 1852(1852-01-27)[1][4][…]
Юзель
Помер 3 серпня 1936(1936-08-03)[1][2][…] (84 роки)
Париж
Поховання Пер-Лашез і Grave of Bienvenüed
Країна  Франція
Діяльність інженер доріг і мостів, інженер-будівельник, інженер, архітектор
Alma mater Політехнічна школа (1872) і Національна школа мостів та доріг (26 жовтня 1875)
Знання мов французька[1]
Учасник Перша світова війна
Нагороди
Bienvenüe стоїть біля входу на станцію Monceau

Біографія ред.

Фюльжанс Б'єнвеню народився 27 січня 1852 року в Бретан у родині нотаріуса. У 1872 році закінчив Політехнікум Еко, отримав спеціальність «інженер-будівельник» і того ж року почав працювати у Департаменті мостів та доріг в Аленсоні. Його першим завданням було будівництво нових залізничних ліній в районі Майєна. Фулженсу Бієнвеню довелося ампутувати ліву руку внаслідок будівельної аварії. Фюлжанс Б'єнвеню помер у Парижі 3 серпня 1936 року, його було поховано на кладовищі Пер-Лашез у Парижі.

Діяльність ред.

У 1886 році Фюльжанс Б'єнвеню переїхав до Парижа, щоб проєктувати та контролювати будівництво водопроводів для міста. Потім він побудував канатну залізницю поблизу площі Республіки та створив парк Бют-Шомон. У 1891 році був призначений головним інженером з мостів та доріг.

Паризькі міські чиновники обрали Фюльжанс Б'єнвеню головним інженером Паризького метро в 1896 році. Він розробив спеціальний спосіб будівництва нових тунелів це передбачало спочатку будівництво коронки тунелю. Фюльжанс Б'єнвеню забезпечив швидке і відносно безперебійне будівництво метро через складні та неоднорідні паризькі грунти та скелі. :150–1, 162 Він придумав ідею заморожування вологого і нестійкого ґрунту, щоб дозволити буріння тунелів. Він контролював будівництво паризького метрополітену більше трьох десятиліть, звільнившись 6 грудня 1932 року.

Паризькі міські чиновники обрали Фюлжанс Б'єнвеню головним інженером Паризького метро в 1896 році. Він розробив спеціальний спосіб будівництва нових тунелів це передбачало спочатку будівництво коронки тунелю. Фулженс Бієнвеню забезпечив швидке і відносно безперебійне будівництво метро через складні та неоднорідні паризькі грунти та скелі. Він придумав ідею заморожування вологого і нестійкого ґрунту, щоб дозволити буріння тунелів. Він контролював будівництво паризького метрополітену більше трьох десятиліть, звільнившись 6 грудня 1932 року.

Будівництво «Метро» отримало широку оцінку і було захоплено описано як твір «гідний римлян». Врешті він накопичив багато почестей за свої інженерні досягнення, зокрема Гран-прі Бергера Академії мистецтв і наук (1909) та Великий хрест Почесного легіону (1929).

Досягнення і відзнаки ред.

Будівництво «Метро» отримало широку оцінку і було описано як твір «гідний римлян». Врешті-решт він накопичив багато почестей за свої інженерні досягнення, зокрема Гран-прі Бергера Академії мистецтв і наук (1909) та Великий хрест Почесного легіону (1929).

Пам'ять ред.

30 червня 1933 року було перейменовано на його честь станцію Авеню дю Мен. У 1942 році станція була зв'язана із сусідньою станцією Монпарнас, утворюючи єдину станцію під назвою Монпарнас-Б'єнвеню.

Середня школа в комуні Кот-д'Армор у Бретані носить ім'я Фюльжанс Б'єнвеню, ліцей Фюлжанс Б'єнвеню входить до Академії Ренна.

Примітки ред.

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Find a Grave — 1996.
  3. а б StructuraeRatingen: 1998.
  4. а б база даних Léonoreministère de la Culture.

Література ред.

  • Bindi, A.; Lefeuvre, D. (1990). Le Métro de Paris: Histoire d'hier à demain (French) . Rennes: Ouest-France. ISBN 2-7373-0204-8.Bindi, A.; Lefeuvre, D. (1990). Le Métro de Paris: Histoire d'hier à demain (French) . Rennes: Ouest-France. ISBN 2-7373-0204-8. Bindi, A.; Lefeuvre, D. (1990). Le Métro de Paris: Histoire d'hier à demain (French) . Rennes: Ouest-France. ISBN 2-7373-0204-8.

Посилання ред.