Відкрити головне меню
«Фу»

«Фу» кит. (赋) — зразки ритмічної прози, яка переривається віршами; своєрідна поема в прозі, яка набула популярності в стародавньому Китаї, особливо в період династії Хань. Синологи перекладають цю назву так: поема, ода, розмірена проза і т. д.[1]

Будова «фу»Редагувати

Твори такого жанру важкі для розуміння, так як в них використовуються рідко вживані ієрогліфічні знаки. В цей період тип ліричних творів «Чу ці» простежувався в «фу». Цей вид віршованої прози включає в себе вступ, висновок та інші складові у формі прози, в основному у формі запитань і відповідей. «Фу» зазвичай називають рапсодією, а також його можуть називати «римованої прозою», «експозицією» і іноді «поетичним есе».[2]

ПризначенняРедагувати

За часів Хань поезія «фу» була дуже довгою, предмету давалася вичерпна характеристика, і зазвичай призначалася для того, щоб показати риторичні та лексичні здатності поета, але не особисте ставлення автора. Призначенням творів, написаних в жанрі «фу», було бажання справити враження під час читання, тому в період Хань «фу» називають «епідейктика „фу“». Один із найвідоміших «фу» в період Хань це кит. (天子 游猎 赋) «Рапсодія про Сина Небес, який проводить вільний час на полюванні» Сима Сянжу. Філософ Ян Сюн, історик Бань Гу, і астроном Чжан Хен теж залишили важливі приклади рапсодій періоду династії Хань.[2] Значний представником цього у жанру у піздній період Хань був Ван Яньшоу.

Трансформація жанруРедагувати

Протягом Шести Династій «фу» залишалася головним поетичним жанром, і разом з «ші» сформували дві жанрові колони китайської поезії, поки «ші» не стала домінувати в династії Тан. Поезії «фу» періоду Шісти Династій дуже відрізнялася від тої, яка існувала за часів Хань, вона була набагато коротшою, і часто суб'єктивна, виразна та лірична. Яскравим прикладом цього "короткого ліричного «фу» з ранніх робіт є поезія Цзі Кан (кит. 琴 赋) «Рапсодія на цитрі» і Юй Сінь (кит. 哀 江南 赋) «Рапсодія про сумні скарги Півдня».[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Танская поэзия. Архів оригіналу за 9 листопад 2012. Процитовано 1 квітень 2012. 
  2. а б в Поэзия «фу» в Древнем Китае. Архів оригіналу за 22 листопад 2011. Процитовано 1 квітень 2012. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати