Фрігг (міфологія)

(Перенаправлено з Фріґґ (міфологія))

Фрігг (давньосканд. Frigg) — в скандинавській міфології дружина Одіна, верховна богиня. Є покровителькою кохання, шлюбу, домашнього вогнища, народження дітей; є провидицею, якій відома доля будь-якої людини, але яка не ділиться цими знаннями ні з ким[1].

Фрігг
Frigg
FriggSpinning.jpg
Фрігг тче хмари
Скандинавська богиня любові, шлюбу, домашнього вогнища
Місцевість Скандинавія
Батько Нат
Мати Фйорґюн
Чоловік Одін
Діти Бальдр, Гед, Гермод
Атрибути прядка й пояс із ключами
Частина від скандинавська міфологія
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Матір'ю Фрігг уважають Фйорґюн (імовірно — богиня землі), а батьком — Нат з роду велетнів.

Сини Фрігг і Одіна: Бальдр, Гед, Гермод.

Фрігг мешкає в Фенсалірі (болотний будинок, іноді перекладається як водний або океанічний). Її помічники — сестра й служниця Фулла, посланниця Ґна і Глін — захисниця людей. Невідомо достеменно, є вони самостійними особистостями чи втіленнями Фрігг.

Символами Фрігг є прядка й пояс із ключами. У деяких джерелах Фрігг іменують Єленою, що означає «вогонь».

Міфи про ФріггРедагувати

Коли Бальдра, її улюбленого сина, мучили тривожні сни, Фрігг узяла присягу в усіх речей та істот, що вони не завдадуть йому шкоди. Винятком стала лише омела, не взята нею до уваги. Це виявилося помилкою, тому що сліпий Гед з намови бога вогню Локі метнув у Бальдра спис з омели й ненавмисно вбив його. Фрігг намагалася визволити сина з царства мертвих, але зазнала невдачі, оскільки підступний Локі відмовився оплакати Бальдра[1].

Цікавий фактРедагувати

  • На честь богині отримав назву окремий випадок трискаїдекафобії — «фріггатрискаїдекафобія». Вона полягає в патологічній боязні «п'ятниці, 13-го».

Див. такожРедагувати

  • Фрігг — газове родовище у Норвегії.
  • 77 Фріґґа — астероїд, названий на честь божества[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Скандинавська богиня Фрігг — богиня шлюбу, любові, сімейного вогнища. Германо-скандинавська міфологія. web.archive.org. 2018-06-05. Процитовано 2021-02-13. 
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.